Присвячую дану оповідь всім Захисникам України, а також Тернопільщини і, зокрема, Теребовлянщини.
Шановні й любі нашим серцям Захисники од московської орди, рідний край шле Вам палкі привіти. А всі люди безупинно моляться Господу нашому за Вас! Бережіть себе та повертайтесь з Перемогою живими і здоровими!
Перегляньте також:
- У Теребовлі в лікарні помер захисник 46-річний Андрій Мегеденюк
- У селищі Дружба на Тернопільщині староста села побив депутата селищної ради
А теребовлянським захисникам ще прямісінько у серця шлють свої привіти з давнини наші пращури: князь Василько Теребовлянський, Тарас Шевченко та Іван Франко, Степан Бандера, Герої Небесної Сотні, які є безсумнівним прикладом для сучасного покоління! А також фортечні мури на Замковій горі, та рідні церкви завжди з Вами. Нехай Господь буде до Вас милостивий у всьому! Націю, як і кожну людину, найбільше всього характеризує її минуле, без якого немає і майбутнього. Нехай смерть ніколи не торкнеться ваших палких сердець своїми гнилими пальцями!
Дарую Вам кавальчик своїх давніх дум про Славне Військо Запорізьке(СВЗ). От…, СВЗ так співзвучне із ЗСУ.
Козацька бувальщина, що стала притчею:
«Лежить козак на полі брані, мертвий, мертвісінький лежить… Навколо трупів гори: ворожі, наші й коні там… Шепоче Смерть на вухо козаку свої страшні слова, жевріє в нім ще десь одна жива іскрина.
- Не час ще, – каже витязь їй,- нічого я немаю проти тебе, брудна твоя робота…, бери мене…, ось тіко…
І Смерть сама тоді питає козака:
- Помирати шкода? Ти мій! Проситись будеш? Ні? Бачу – ти не з прохачів! Та що ж ти мовив «тіко» ось тоді?
Відповіда козак на те: – Кому життя не миле? До скону я поклявся нищить всяку нечисть! Бери… Чого ж?.. Ось тіко… мало їх уклав… Бодай ще тисяч з двадцять!!!
- Губа твоя не дура, хлопче, – і зникла та потвора, нема її…
Ожив козак, окинув оком навкруги…, зобачив смертную роботу… Нічого не подумав, навіть звуку не зронив… Напився спрагло з мертвих вух товаришів роси, спромігся:
- Значить Косорука шанс мені дала? Потрібно жить! Жить і ворогів лупить!!!
Давно взялася сивиною голова, укрили тіло все суцільні шрами, та й досі велет тне в капусту ворогів і довго ще так буде! До самОго скОну!!!»
На прохання до моєї любої поетеси(вона направду зветься Любою) з Гусятина і уродженки Теребовлі – Любові Башняк(літературне псевдо – Патара Бачіа), вона написала свій вірш спеціально Вам, любі захисники. Скажу про неї лише одне: од її віршів шнурівки на мештах самі по собі стають дибака та завʼязуються, в серці приємно-гордо палає, а в мізках гудуть бджоли та дзвенять один об один глиняні горщики, повнії запашного меду.
Як ви там, дорогі земляки?
Хай вас Матінка Божа пильнує.
Орків диких старання всі — всує,
Відспівають їх їхні дяки.
Молять Бога усі повсякчас,
Щоб летіли повз вас підлі кулі,
Накували щоб років зозулі
Стільки ще, щоб було про запас.
Вас фортеця щодня вигляда,
Продивилася очі-бійниці.
“Вчіть” русню що таке паляниця,
Згине хай та проклята орда.
Люба Башняк, 19.05.2022р.
Фото Віктор Аверкієв
Фото Віктор Аверкієв
Фото Віктор Аверкієв
Фото Віктор Аверкієв
Фото Віктор Аверкієв
Фото Віктор Аверкієв
