Валентина Семеняк

Валентина Семеняк

журналіст, фотохудожниця, письменниця

Про що писала обдарована Пташка, коли була студенткою

12.05.2022 09:15   Джерело: TeNews
Автор : Валентина Семеняк

Відео з «Пташкою» Катею Поліщук, яка співає у підземеллі «Азовсталі» славень повстанців і пісню про Бандеру, облетіло увесь світ. Бракує слів, щоб висловити свої відчуття… Мурахи тілом і єдине молитовне бажання: «Боже, у Тебе ж немає нічого неможливого, вирятуй звідти воїнів Світла!».

І перше, що спало на думку після перегляду: «Де я раніше бачила цю юну, окрилену співом, дівчину?» Згадала. В аматорському драматичному театрі-студії «Сузір’я» під керівництвом Ореста Савки. На прем’єрному показі вистав «Полювання на брата» (за п’єсою Володимира Лиса) та «Розлучені також сміються, або в ЦРУ тільки жінки» (Ліля Костишин, Богдан Мельничук). Ось там й побачила гру талановитої актриси аматорки. У 2018 році, спілкуючись із викладачем (на той час) Тернопільського обласного державного музичного училища ім. С. Крушельницької Богданом Маюком, де навчалась тоді тернопільська Пташка, отримала від нього в подарунок поетичну збірку «Мелодії торкаюся вустами…». Присвячена вона була 60-річчю з часу заснування Тернопільського обласного державного музичного училища (нині Тернопільський мистецький фаховий коледж ім. Соломії Крушельницької). У ній зібрані й упорядковані вірші студентів, випускників та викладачів Тернопільського музичного училища. Двоє з них сьогодні письменники обласної організації НСПУ – Тетяна Дігай та Володимир Мацикур.  З- поміж інших поетичних творів надруковані й вірші згаданої Катрусі, тоді ще студентки відділу «Спів»: «Етюд», «Осінній прелюд», «Відчувати», «Не про…», «Хто ти?», «Зацвіли за вікном каштани», «Лист, або «З одного щоденника». Відтоді минуло трохи часу. Вирішила пригадати, що думалося о тій порі дівчині- Пташці, що хвилювало її юну душу… Написане вразило. Особливо ж філософська поезія «Хто ти?». Адже рано чи пізно у багатьох з нас настає момент, коли ми запитуємо самі себе: «Хто я?». Мені пригадується вислів індійського мудреця Сатья Саї Баби: «Кожну людину повинні цікавити чотири питання: хто Я? Звідки Я прийшов? Куди йду? Як довго Я тут ще залишатимусь? Будь-який духовний пошук починається з цих питань і намагань знайти на них відповіді. Подорожуйте життям із мужністю, радістю, миром…».

Не можу не процитувати пророчі слова викладачки української мови і літератури коледжу Марії Чорненької: «Вірю, що допоки наша земля багата талантами, дух українського народу – невмирущий. Обдарована, освічена, працьовита молодь – це справжній золотий фонд України. Я переконана в щасливому майбутньому нашого краю, бо коли бачу на сцені натхненні та одухотворені обличчя юнаків та дівчат, то розумію: це – справжня Україна. У Бога прошу тільки одного: «Господи, не обламай їм крила, пошли щасливу долю».

Катерина Поліщук

Осінній прелюд

Ошпарене жовтим картатим мороком,

Закутане затишно в зоряну вату

Підморгує кіно-молочним повтором

Наше занедбане, змучене завтра.

Заждане, загадане, змите моралями,

Забите, як цвяхами, терц-аксіомами,

Заварене чаєм, Гюго і Стендалями,

Забуте загадками і анемонами.

Надійно прив’язане до мегаполісу,

Закохане притомно в кавові пахощі,

Ще вчора замовкле у 23 голоси,

У най-найщиріші запродане заздрощі.

 

 

 

 

Те завтра – баре й септакордове вчора,

Та, мабуть, до нот і не має відношення,

Хоч наше життя виграє переборами,

А в завтра Евтерпа нам пише запрошення.

Відчувати

О, жадібність моя, жага – сліпа й німа

Змертвіла мова з вуст сухих й ледачих.

Мене раніше не було і вже нема,

Хіба бувають сльози з вік незрячих?

О, вічносте, загублена всіма,

Царице безпритульна і всесильна!

Як може бути те, чого нема,

Чи може звір пекельний зватися «людина»?

Молитва грішна, а мовчання – заповіт,

Якщо молитися не тим всевишнім силам.

Прислухалась – то падав мій політ,

Бо ж я не в того бога жар просила.

Пречиста віро у безвольній сивині,

Молю тебе і смію лиш одне прохати:

Я так благала…Та тепер верни мені

Можливість хоча б трохи ВІДЧУВАТИ!

Хто ти?

Хто ти? Скажи мені… Просто скажи мені – хто ти?

Дим цигарок чи випитий вчора із вечора ром?

Пил з-під ніг Аріадни? А може спартанець трьохсотий?

Одіссей-переможець чи, певно, збіднілий міньйон?

Хто ти? Скажи мені… Можеш мені не брехати.

Ти чи морфій ядучий, чи все ж таки амфетамін?..

Ти Аїд чи Язон? Ну, чи як тебе, в дідька, там звати?

Ти раб Всесвіту… Трохи… й володар цих чотирьох стін.

Ти безсмертний? Чи, може, ти зовсім іще не родився?

Ти зіниця віків і царина своїх поколінь.

Ти упав на коліна, чи з них ще не повністю звівся?

Ти то є всемогутність,безжалісність, жадоба, тлінь.

Ти є сон фараонів, чи мара Хеопса гробниці?

Ти є Фенікс безсмертний, чи між пальців сипучий пісок.

Ти є націй мета й поголів’я, чи прагнення ниці.

Безпритульний і цар, невиправний убивця й пророк.

Ти зізнайся нарешті самому собі тільки – ХТО ТИ???

Як не можеш… Тоді вже сказати тобі Я повинна:

Найпочесніший титул потрібно тобі відбороти.

Має назву непишну і горду той титул – ЛЮДИНА!


Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу tenews.te.ua@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер, долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук, підключайтеся до каналу Телеграм.
Джерело: TeNews