Відгреміло, відмарширувало, відбрехало на оркостані спаплюжене путіним та його посіпаками Свято Перемоги, яке перетворилося на шабаш «побєдобесія» та цинічної брехні.
Червона площа, перетворена путіним на взірець «показухи», та плюгавий диктатор, що непевними рухами пробирається серед «ряжених» до свого лобного місця з метою якнайскоріше вкутати хворі старечі ніжки теплим пледом, мабуть вкраденим для такої нагоди в одній із заможних осель Бучі…
Виряджені папугами залишки «другої армії світу», мішанина прапорів «всіх і вся», царські аксельбанти поруч із кумачем часів СРСР та приреченість худоби, яку ведуть на забій, на обличчях «бравих вояків». Ось і все, чим запам’яталася вистава під назвою «Свято Перемоги», якою кремль намагався пустити «пилюку в очі» власному народу та своєму керманичу, який ледь зміг вилізти із бункера.
Промова пристаркуватого диктатора, що мала б здійняти «бойовий дух» росіян на «недосяжну висоту» та наповнити серця простих смертних гордістю за переможну поступ росії «на всіх фронтах», чимось нагадувала лопотіння прищавого школяра, якого «застукали» за брудною справою.
Практично вся промова путіна була присвячена не пам’яті за загиблими у Другій Світовій Війні та не ветеранам, що подарували майбутнє народу, а намаганням виправдати будь-яким чином злочинну війну проти України. «Загроза збоку НАТО», «тотальна русофобія», «споконвічно російські території» – звичне бла-бла-бла від пристаркуватого навіженого з одутлим обличчям в дешевому плащику не по зросту вже набило оскому навіть самим росіянам.
Єдина відмінність цієї промови була в тому, що путін жодного разу не вказав на «недопустимість нової війни», хоча в усіх аналогічних промовах до цього, дана фраза практично була головною.
Російське суспільство на чолі з кремлівською владою втратило будь-яке моральне право святкувати День Перемоги. Сучасна росія не гідна пам’яті тих, хто віддав життя заради майбутнього. Кремль сам обрав шлях наслідування найстрашніших злочинів фашистської Німеччини.
Верхом цинізму та лицемірства пристаркуватого диктатора, в яких він вже давно перевершив свого кумира-Гітлера, стало покладання ним квітів до меморіалів міст-героїв Києва та Одеси. Вдень путін поклав квіти до монументів українських міст, а ввечері російські ракети вдарили на Одещині. Ракети типу «Кинжал» були випущені з літака стратегічної авіації Ту-22. П’ятеро поранених, один загиблий, зруйновані об’єкти інфраструктури.
На яку мерзотну глибину повинен скотитися розум злочинця, щоб однією рукою покладати квіти в знак пошани, а іншою – направляти смерть на мирних безвинних людей?
Багато хто вважає, що на краще не дожили герої ДСВ до нової страшної війни, яку розв’язав путін. Вони помиляються… Якби діди, під іменем яких мають наглість проходити колони безумців так званої ходи на честь «Безсмертного полку», повстали із могил, вони б в єдиному пориві змели владу кремлівських злочинців та прокляли всіх тих, хто виявився негідним їхньої пам’яті.
Країна-перевертень, яка підмінила гасло «Ніколи знову» на «Можемо повторити» не може вважати себе нащадком героїчного минулого пращурів. Злочинці, які, так за Фрейдом, показали фотографії відомих американських грабіжників Бонні та Клайда, видавши їх за учасників війни, під час концерту в Москві на честь 9 травня, що транслювався на Першому каналі, не мають права називати себе нащадками Великої Перемоги.
То є прерогатива українців, які зараз, як і у середині минулого століття, піднялися на боротьбу з новітнім фашизмом кремлівської росії.
Проти країни, яка намагається звести нанівець подвиг мільйонів українців, які віддали своє життя заради мирного майбутнього світового суспільства!
