Чому так називається дана стаття? Та тому, що в середині грудня минулого року ці дерева вперше були посаджені в Теребовлі, що на Тернопіллі, завдяки ініціативі міської влади й тодішня стаття називалась «І в Теребовлі будуть сакури цвісти».
В декого були сумніви чи приймуться ці дерева, батьківщина яких Японія, адже посаджені вони 17 грудня. Нагадаємо: молодих дерев рівно 16 штук, подарували нашому місту таку красу Уманський ботанічний сад. Молоді дерева, яким 3-7 років, лише почали цвісти, але автору цих рядків не терпілося на власні очі побачити цвіт сакури. Та буйний цвіт вони дадуть за 2-4 дні, а цвісти мають до 7-10 днів поспіль. Тож, теребовляни, не проґавте ці миттєвості краси, незважаючи ні на що!
Перегляньте також:
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
- На Тернопільщині переселенці можуть отримати грантові кошти на відкриття власної справи
Сакура – це японська вишня із підроду вишень. Японці рахують це дерево, вірніше його цвіт, символом краси та молодості, кохання та щастя. Сьогодні це дерево завдяки його красі садять по всьому світу і в Україні, в тому числі. Наприклад, на Закарпатті сакура проростає вже більше 100 років і нині поступово відцвітає. Що ж, можливо дерево із країни сонця принесе всій Україні і Теребовлі, зокрема, мир, щастя, сонце і втіху для душі, очей. Перехожі, йдучи повз нові квітнучі дерева, мимоволі любуються ними, а то й зупиняються та розглядають, нюхають цвіт нового незвичного гостя міста. І є на що таки подивитися! Дійсно, квіти сакури нагадують багато чого, в кого уява добра. Ніжного рожевого кольору пелюстки, мов у чайної троянди чи й яблуньки наших, а то й півонії. Так і хочеться зірвати одну квітку та вчепити її у волосся дівчини, молодиці, мами, сестри, коханої. Очі перескакують від квітки до квітки, не можуть налюбуватися, насолодитися цією красою. Мимоволі порівнюють японський символ з одним із українських – калиною. Але наша калина славиться більше червоними достиглими ягодами, а не квітками.
Алея сакур в самому центрі міста, по вулиці Шевченка, попри південні мури ПЦУ Св. Рівноапостольного князя Володимира.
Ось біля них зупинився старший сивий чоловік стрункої статури. Та це ж корінний теребовлянець Роман Чайківськи. Ото його й питається – чим вас привабили ці дерева? Пан Роман з охотою відповів: «Найперше, незвичною красою. Я не знав, що це власне сакури досі. Тепер знаю і вважаю, що потрібно таких дерев побільше посадити в нашому місті. Нехай вони і прийшлі чужоземці, але дружні нам та й красу подарували. Дякую ініціаторам насадження такої краси!»
А бджоли гудуть над рожевим цвітом і можливо внесуть свою лепту, свою родзинку до смаку теребовлянського меду…
