Всі ми чиїсь діти й батьки нам дали таке, яке ми їм ніколи не зможемо віддати, але можемо протягом життя віддячити шаною.
Зрозуміло кожному, що без наших батьків ніколи б не було і нас. Слід також зрозуміти та памʼятати завжди таку Божу пораду: «Шануй батька твого і матір» – це перша заповідь з обітницею: «щоб тобі було добре і щоб був ти довголітнім на землі» (Еф. 6:2,3).
Перегляньте також:
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
- На Тернопільщині переселенці можуть отримати грантові кошти на відкриття власної справи
Хоч ми в першу чергу зобов’язані нашому Творцю як істинному Джерелу всякого життя, ми повинні мати глибоке почуття вдячності стосовно наших батьків. Що можемо ми дати їм в обмін за те, що вони дали нам?
Ісус Христос сказав, що всіма багатствами світу не можна викупити життя (Марка 8:36,37; Псалом 48:7-9).
Слово Боже каже нам: «Не залишайтесь винні нікому нічого, крім взаємної любови» (Рим. 13:8).
Особливо ми повинні відчувати потребу відплачувати нашим батькам любов’ю, поки вони і ми живі. Хоча ми і не можемо дати їм життя так, як вони подарували його нам, але ми все ж можемо зробити свій внесок, що зробив би їх життя більш якісним.
Українці здавна шанували своїх батьків понад усе після Отця Небесного. І нині, коли точиться запекла боротьба з московським окупантом, ці почуття особливо загострилися. Молоді люди – чоловіки та жінки йдуть боронити свою Україну, своїх батьків, весь український люд. І навіть, коли раніше з якихось причин була незлагода між дітьми та батьками, то в час небезпеки це все проходить й душі єднаються навіки. Є конкретні офіційні випадки, коли на війну пішли син і батько, дочка і батько, а то й матері покинули дітей на бабусь та дідусів й пішли захищати рідну землю, своїх дітей, їх майбутнє. Недарма українці здавна назвали свою країну матірʼю – Ненею, Ненькою. Бо це так і є насправді. Ось чому саме нас ніхто й ніколи не міг здолати і ніколи не здолає.
Ми можемо завжди мати на увазі Божу заповідь: «Шануй батька і матір» (Мф. 19:19). Ми, можливо, дуже зайняті. Але ми повинні усвідомлювати, що для батьків дуже багато означає чути щось від нас і мати нас у гостях. Якщо їм потрібна матеріальна підтримка, то проявляй вдячність за все, що вони зробили для тебе, а також пошану до справедливих Божих вимог. Одного дня фарисеї звернулися до Ісуса і почали звинувачувати Його учнів у порушенні традицій. Ісус на це заперечив: «Чому і ви порушуєте заповідь Божу, заради передання вашого? Бо Бог заповідав: шануй батька й матір; і хто лихословить на батька чи матір, нехай смертю помре. А ви говорите: якщо хто скаже батькові або матері: дар Богові те, чим би ти від мене скористався, той може і не шанувати батька свого або матір свою. Таким чином, і ви порушили заповідь Божу переданням вашим»(Мф. 15:3-6).
Заявляючи, що їх гроші і майно – «дар Богові», вони, за переданнями, були звільнені від обов’язку піклуватися про батьків. Але Ісус не погоджувався з цим. І нам сьогодні необхідно прийняти це до серця.
Ми, проте, ніколи не повинні думати, якщо в батьків у літньому віці є відповідна їжа, одяг і притулок, то вони більше нічого не потребують. Вони потребують любові і уваги, звичайного людського спілкування. Від юності до дорослого віку діти займають важливе положення в житті своїх батьків. Багато дітей готують їм засмучення і розчарування. Але якщо ти шануєш становище твоїх батьків і слухаєшся їх поради, якщо ти по-справжньому любиш і поважаєш їх, то ти щодня можеш бути джерелом радості в їхніх серцях.
Один священик навіть повʼязав шану до батьків із довголіттям, сказавши таке: «Секрет довголіття полягає саме в шануванні батька і матері. І ми, священники, це знаємо, я реально вам кажу. Коли нас запрошують сказати напутнє слово для помираючих, ми бачимо – літня людина, яка-небудь бабуся років під сто, тож спершу її ми запитуємо: – Ви, напевно, дуже любили своїх батьків? І бабуся починає плакати від любові до батьків та каже: – Я їх і зараз люблю. І тоді ми розуміємо, чому це. А якщо нас запрошують сказати напутнє слово для помираючих років 30-40 з чимось, ми спершу запитуємо у них: а які у вас відносини з батьками – і, як правило, людина говорить – погані відносини. Тому виконуючи цю заповідь, ви дійсно зможете подбати про себе. Треба поважати будь-яких батьків, тому що у нас немає інших батьків крім тих, яких нам дав Господь. А вони сприяли в тому, що дали нам можливість бути у цьому світі. Якщо ж при житті ми не змогли належним чином вибудувати відносини з батьками – ми можемо надолужити згаяне, дбаючи про покійних, замовляючи молитви за них. Це теж зарахується за пошану»…
Тож браття й сестри, шануймо та любімо Господа нашого, наших батьків і не шукаймо причини десь інде, бо вони всі в нас самих. Змінюймо самих себе й тоді навколишній світ зміниться на подобі нашої шани та любові!
Фото з мережі Інтернет
Фото з мережі Інтернет
