Віктор Аверкієв

Віктор Аверкієв

кореспондент, м. Теребовля

«Янгольський батальйон» – казка про український народ, яка розриває серце

14.04.2022 12:49   Джерело: TeNews
Автор : Віктор Аверкієв

Ця національно-визвольна війна українців(чомусь так її називає поки що лише автор даних слів…) є, мовби проявником і показує хто є хто насправді. Після нашої Перемоги над московитами буде ще багато чого написано, сказано, а ще більше зроблено. Але з першого дня нового нападу ворога наші захисники і прості люди пишуть Вселенську історію. Пропонуємо один із творів про це.

Бог втомлено схилив голову.

— Петре, на сьогодні все?

— Ні, Боже, ще душі з Київщини на суд чекають.

— Буча і Ірпінь? Зви всіх. Тут все просто: всіх до раю.

— Без суду?

— Так, без суду. Всіх до раю.

— Добре, але, Боже, розумієш, є одна проблема: вони не хочуть до раю.

— Не хочуть до раю? Це вперше, відколи я створив Землю. Клич сюди.

До кабінету зайшли душі. Змучені, посірілі – так буває, коли помираєш мученицькою смертю.

— То ви не хочете до раю? – насупився Бог.

— Боже, хочемо, звісно, хочемо. Але не зараз. Розумієш, ми потрібні там, на землі. Ми мусимо допомогти. У нас війна, там наші рідні, наш народ. Як ми зможемо спокійно раювати, коли нашу землю топче окупант?

— Але я не можу вас оживити, – розвів руками Бог.

— І не треба, – виступила вперед худенька дівчинка рочків 8. — Ми так підемо. Я полечу до Європи. Ходитиму по їхніх містах і заглядатиму людям в очі – нехай відчувають, що газ подорожчав заради таких, як я. Я гойдатиму їхніх дітей і співатиму колискову, яку мене вчила мама – про Україну, про мир, про добро. Щоб ніхто і ніколи не засумнівався, що їхня допомога – цінна.

— А я, – озвалася молода жінка, – піду до європейських політиків. Розповідатиму їм ночами, як мені боліло. Як було страшно. Страшно і боляче. А потім страх кудись зник. І я плюнула нелюду в обличчя. Він їздив по моєму тілу танком. А я так хотіла плюнути в нього ще раз, але не могла – душа вже високо летіла. Я буду розповідати їм, чому нам потрібне їхнє озброєння. Заради мене. Заради таких, як я.

— А я піду до військових Європи, – мовив чоловік із сивими скронями, – розкажу, як я їхав за хлібом. Як серце моє прошила куля. Через спину. Звертатимуся до їхньої гідності і честі, до людяності. Нагадаю про закони війни. І покажу, що коїться зараз в Україні.

— І я, і я, і я піду, – загудів хор голосів.

— Ми всі підемо. Всі. Нас там потребують. Наші рідні. Наш народ. Наша земля. А після Перемоги – веди нас, Боже, куди хочеш. На все твоя воля.

— Дозволяю, летіть. Станьте європейським янгольським батальйоном.

Бог махнув рукою і відвернувся. Святий Петро побачив, як він змахнув сльозу, що от-от скотилася б із вій.

— Тепер ти розумієш, Петре, чому вони заслуговують на рай, без суду?

— Розумію, Боже. Бо вони уже янголи. Янголи-охоронці України.

Мрига Світлана

Від автора.

  1. Можливо, що після війни на Україні будуть вшановувати поряд з Героями Небесної Сотні й нових Героїв, яких назвуть «Янгольський Батальйон Героїв України»…
  2. Чому все таки дану війну ніхто на державному рівні не признає національно-визвольною? Адже всі торочать, що загарбники хочуть знищити українську націю, все українське, йде повномасштабний геноцид українського народу. Але ні Президент, ні уряд, ні Міністр Оборони України, ні жодне ЗМІ так і не називають речі своїми іменами. Але ж, як показує дійсність, для українців назва має неабияке значення!

Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу tenews.te.ua@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер, долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук, підключайтеся до каналу Телеграм.
Джерело: TeNews