Теребовля, що на Тернопіллі, багата тим ще й, що її Господь вдоста забезпечив талантами(напевно Йому в той час торба не завʼязалась вчасно), хоч місто і невеличке. Поети, письменники, композитори, співаки, художники, артисти, історики і краєзнавці, а ще Герої. Всіх не почислити навіть. Але мова знову йтиме про поетів, вірніше – поетесу, яка поряд з іншими гордо та велично стала в ряд.
Це Надія Стрілецька. Даний її вірш, мовби висловлює думку всіх людей, всієї України. Напевно серце в жінки надзвичайно величезне, що вмістило стільки думок від стількох людей. Ваш вірш, пані Надійко, вселяє впевненість у Перемогу, надає сил. Читаючи його, хочеться жити по новому і творити добро, безліч добра й розкидати його пригоршнями, як ото сівачі засівають поле навесні хлібом. Своє ймення пані Надія підтверджує тим, що її ніколи не полишала і не полишає надія. Нині це надія на Перемогу, мирне життя українців. Вірші нашої надійної Надії – це жаринки її душі, внутрішнього прагнення і сама вона з таким нічого не може зробити і ще більше не хоче. Вони її гріють, надають снаги, надихають на добро та просто ведуть по життю.
Перегляньте також:
- Вісім місяців вважався безвісти зниклим: підтвердили загибель молодого захисника з Тернопільщини
- Перестало битися серце захисника з Тернопільської громади Руслана Зазуляка
Коли закінчиться війна,
я розплету русяві коси.
Візьму вінок з пахучих трав,
його одягну на волосся.
Посію квіти у саду.
Сльозами радості омию
святую земленьку свою,
що вишита нитками долі.
З гнізда спокою і тепла
злетять маленькі ластів‘ята.
І пара сивих голубів
співає пісеньку любові…
Я в кімнаті з очима на захід
білий білий обрус застелю
Наготую гостинців багато.
І усіх, вас, усіх пригощу.
Будем разом сидіти, сміятись.
(Все погане забудем, як сон).
Ароматом родинним, багатим
серця наші наповняться знов.
Чаювання медове, солодке
і обіймів щемливих доторк,
і очей рідних, теплих, глибоких
погляд зливою лине, мов сон…
Надія Стрілецька. Теребовля, 18.03.2022р.
Фото із сторінки автора вірша у Фейсбуці
Віктор Аверкієв
