Мова йтиме про студентський гуртожиток Теребовлянського фахового коледжу культури і мистецтв, що в м. Теребовля по вулиці Січових стрільців 37-Б, який нині використовується для людей, які покинули свої домівки в зонах бойових дій.
Рішення застосувати гуртожиток для благодійної цілі виник у керівництва коледжу та за дієвого сприяння міської ради.
Перегляньте також:
- Байден підписав закон про допомогу Україні
- Шанс нам знову дала Америка – трохи пізно, добряче потріпавши нерви
Як повідомила комендант гуртожитку, приміщення може вмістити одночасно 450 осіб, а з часу початку війни з московським окупантом тут побувало вже 308 чоловік, найбільше зі Східних областей, з Маріуполя, також з Києва, Бучі, Василькова, Харкова, Дніпра, Сумщини, Запоріжжя та інших регіонів. Багато людей перебували транзитно, на одну добу, хоч потім деякі з них залишились на довше. Є цілі родини з малими дітьми. Так, найменшій з останніх всього три місяці. Прибувають інваліди із супровідниками. Одна професорка медицини з Харкова, яка там викладає в університеті, привезла чоловіка-інваліда. Тут зупинились навіть представники ООН, які, повертаючись додому своїм автом, супроводжували інші три машини з людьми із зон бойових дій. Деякі люди потрапляють сюди, наперед забронювавши собі місця по телефону: 035-51-2-20-68 (якщо телефонувати з мобільного).
Працівники гуртожитку в умовах військового стану працюють в посиленому режимі, цілодобово. Їм значно допомагають чергові працівники коледжу, які чергують по чотири чоловіки, незалежно від посад. А вдень допомагають ще й волонтери та вільні працівники коледжу. Ось саме вони діляться своїми враженнями й не стримують емоцій до сліз. Чим же саме ці люди вражені? А вражені вони іншими людьми, своїми земляками, теребовлянами. Останні за власною волею приходять до гуртожитку, привозять різну всячину, ще й запитують, що ще потрібно, а потім доставляють. Чим тільки не забезпечили наші земляки збідованих людей? Це холодильники, мікрохвильовки, ліжка, матраци, постільна білизна, теплі ковдри, меблі, дитячі коляски, пральний порошок, засоби гігієни, посуд, столове приладдя, теплі одяг та взуття, підґузники. З продуктів доставляють макарони, різні крупи, картоплю, цибулю та іншу городину, консервацію, хліб, свіжі ковбаси, чай, каву, сіль та цукор, олії, масло, печиво та багато іншого. В гуртожитку є лише три пральні машини, яких не хватає, тому небайдужі теребовляни беруть брудну білизну і дома перуть, а потім чисту та висушену приносять назад. Міська рада передала сюди цілий причеп картоплі, який їм доправив один із сільських старост Теребовлянської ОТГ(із с. Гумниська). Крім того, міська рада, дозволила паркувати авто прибулих у відведеному місці Молодіжного парку, що поряд.
Та саме головне в цій ситуації – відношення між людьми, їх співпраця та взаємовиручка. Мешканці міста приносять і гарячі страви свого приготування. Так одного разу теребовлянка доставила два великих баняки із червоним, нашим, теребовлянським, борщем. Інші господині приходять сюди й вже тут варять їсти. Всіх добрих справ й не перерахувати. Неможливо не згадати й такий факт: напередодні до гуртожитку телефонувала одна теребовлянка з Італії й запропонувала… власне авто, яке стоїть в самоті у неї на подвірʼї.
В студентському гуртожитку є й багато класів, деякі з яких переобладнано в жилі приміщення, а деякі ні. Ось з таких зробили ігрові кімнати для діток. До прибулих дітей приходять теребовлянські діти та разом граються, малюють, ліплять тощо під наглядом дорослих. Всі прибулі дуже задоволені й багато з них вирішили довше тут зупинитись доки йде війна. До того, за вікнами, у Молодіжному парку є гарно обладнаний дитячий ігровий майданчик.
Одна жінка середнього віку з ДЦП у супроводі чоловіка, покидаючи гуртожиток, із сльозами на очах щиро дякувала працівникам за прийом і сказала, що таке ніколи не забувається.
В гуртожитку є душові кімнати та кімнати гігієни, а під ним у колишньому радіаційному укритті прибулі та працівники мають змогу сховатись в разі загальної тривоги про ворожу авіаційну небезпеку. Туди є декілька запасних виходів на першому поверсі.
Вдалося спостерігати як один чоловік, наваривши бараболь та потовкши їх, запрошував інших співмешканців до страви. Коротше кажучи, все тут добре, всі живуть дружно, стежать за порядком, дотримуються дисципліни та взаємовічливості.
От, хай хтось скаже таке: хіба можна комусь здолати такий народ? Та з зроду і ніколи! Слава Україні! Героям слава!
Більше фото можна переглянути ТУТ.
Віктор Аверкієв, фото автора
