В Україні минув «Тиждень національного читання». Як важливо творчим людям зустрічатися із новими читачами, спілкуватися, обмінюватися думками, відчувати-бачити реакцію слухача. Як добре, що у світі існують бібліотеки! Ще існують. Наперекір невігласам від «культури», які намагаються просторікувати навпаки, мовляв, книжка «вмирає», час змінився, прогрес, ну, і всіляке таке інше. Втім, не забувайте, що слово «прогрес» лишень за два кроки від іншого, але дуже співзвучного – «агресія». Зазвичай, агресивна вдача у тих, хто не читає взагалі.
Читайте також
Справжнім відкриттям для мене стала новітня, креативна тернопільська бібліотека ім. Л.Каніщенка Західноукраїнського Національного університету (директор бібліотеки Казимир Зіновійович Возьний, кандидат економічних наук, доцент, його заступниця – Алла Панчук , завідувачка читальною залою Ірина Любезна). Книгозбірня обслуговує студентів, магістрантів, аспірантів, докторантів професорсько-викладацького складу та працівників структурних підрозділів ЗУНУ. Фонд – універсальний. До складу входять навчальні, наукові, науково-популярні, періодичні, довідкові, інформаційно-бібліографічні видання. Невеличкий екскурс – і море вражень від побачених незвичних рукотворних інсталяцій. Та найбільше мене вразив «живий» книжковий годинник, дивлячись на який, з’явилась настирлива думка: «Час читати – час думати». Довжелезні стелажі з книгами, зручні столи, особлива тиша – саме те місце, де можна усамітнитись. Торкатись рукою паперової (не електронної) книжки – відчуття буквально метафізичні, адже вмикаються всі рецептори душі, а над ними панує уява. Це особливий дар, за який забуваємо дякувати Тому, Хто нас створив.
Коли іноді мені трапляються люди, які намагаються переконати, що, буцім, читати не модно, це вже «тиждень тому», розповідаю їм одну цікаву історію. Всі знають про китайське економічне «диво». Так, вони створюють неймовірні речі, але… Кілька десятиліть тому тамтешні люди працювали за готовими схемами. Самі ж нічого нового не могли створити, не кажучи вже, щоб щось із того покращити. І тому одного разу послали делегацію до США, в Apple, Microsoft, Google, аби розпитати про самих людей, які там працюють і вигадують майбутнє. І знаєте що? З’ясувалося, що ті в дитинстві обожнювали читати наукову фантастику». У їхніх сім’ях було місце для книг, бо зруйнувати любов до читання – це не знайти для них в домі місця. Тому, не дивуйтесь, але у китайців читати дуже і дуже модно. Вони дуже швидко зметикували про важливу цінність читання і уяви. То ж невже ми гірші?Якщо у часи моєї юності інформації бракувало і її потрібно було десь «діставати- вишуковувати», то зараз кожна людина перенасичена нею «по вінця». Отож бібліотека сьогодні – особливе і рятівне місце для занурення в інший світ. Неабияк пощастило читачам університетської бібліотеки: мають щасливу нагоду звіряти свій «внутрішній» годинник із тим книжковим, який велично прикрашає одну із стін і ніби промовляє: «Час читати – час думати».
Фото — Валентина Семеняк.
