Такий захід відбувся 22 листопада 2021 року в Теребовлянській спеціалізованій школі-ліцей, що на Тернопільщині, з участю місцевого письменника, поета, краєзнавця та архітектора за фахом пана Миколи Ковальчука.
Учителька української мови та літератури цієї школи Ганна Біла запросила на зустріч й інших вчителів, бібліотекаршу та директоршу Ірину Лазорчик. З творчістю неординарної людини знайомились старші учні, учні І ліцейного класу. Забігаючи наперед, потрібно відмітити, що всі слухали розповідь та вірші пана Миколи із великим захопленням, стояла тиша в класі, яка в кінці читання кожного твору раптово гучно вибухала оплесками. Зрозуміло, що не всі люди однаково сприймають поезію й декому вона не до вподоби. Так, один хлопчина пізніше признався тихцем, що раніше просто не сприймав вірші, а тут… Тут вони чомусь йому зайшли в самісіньке серце, він сам цього не сподівався. Що ж, плекаємо надію, що ті рими молодика вже ніколи не покинуть.
Перегляньте також:
- На Тернопільщині у школі діти били та цькували однолітків
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
Представляючи пана Миколу учням, пані Ганна сказала: «Я не буду про нашого поета-земляка вам розповідати, він сам з вами познайомиться. Наш захід проходитиме, мовби в родинному колі, думаю, те ви самі відчуєте». І справді, з перших хвилин поет захопив учнів своїми простими словами, що йшли із самої напевно душі. Видно було, що чоловік перенісся в роки своєї молодості й розмовляв з учнями на рівні про що б то не було – чи про віхи своєї біографії, чи про поетичну, публіцистичну творчість, а чи про історію рідного міста та краю.
Напевно всіх присутніх здивувало те, що про дуже важливі речі в сьогоденні пан Микола говорив сміло, не боячись цим відштовхнути молодих людей. А вони слухали із затамованими подихами та широко відкритими очима. Він демонстрував наочно кожен свій виданий твір, розповідав як на нього находила муза творчості. Учні дізналися, що писати вірші не просто і не кожному дано Богом. Також він чесно признався, що не раз робив перерви у житті для творчості через різні причини, в тому числі й через зневіру в своїх силах, здібностях, а чи неможливість в певний час видати твори. А ще письменник, зокрема, відкрито наголосив: «Нині більшість молодих людей переважно «сидять» в телефонах. Так, це сучасний незамінний засіб комунікації, але ж книги… Паперові друковані книги збережуть набагато довше інформацію всього людства, як не крути». На це в поглядах деяких учнів читався скептицизм, але далі всі слухали з підвищеною увагою. А ось, коли поет зачав читати свої вірші про кохання, про чисті та прекрасні, до того ж і вічні почуття між людьми, все, цим він полонив слухачів до кінця.
«Любов – велике, щире почуття –
Оновлює, окрилює, возносить
І радістю наповнює серця,
Закоханих на крилах носить…»
М. Ковальчук, «Зоряний світ»,
2017р, ст..60.
І секретами написання сонетів поет поділився з учнями. Виявилось, що це римовані рядки, яких може бути лише 14 і є вони англійські, французькі та італійські. Поет пише їх переважно в італійському стилі, хоч відмітив, що в англійському легше.
Розповів і продемонстрував пан Микола також свої краєзнавчі праці, історично-публіцистичні об’ємні твори, в яких є багато рідкісних чи зовсім невідомих давніх фото. Повідомив, що там описано багато героїв минулого Теребовлянщини і хто вже прочитав із сучасників ті твори, то багато з них знайшли завдяки книгам інформацію про своїх родичів. Як потім виявилося, дехто й з присутніх педагогів.
Невідомо скільки б продовжувалася зустріч, але час не стоїть на місці. Підсумовуючи все, пан Микола несподівано для учнів та педагогів запропонував кожному присутньому подарувати свої збірки віршів. Ну, загальному захопленню не було меж і кожен захотів ще й подарунковий надпис-автограф поета. Це він і зробив з великою обопільною насолодою.
