Віктор Аверкієв

Віктор Аверкієв

кореспондент, м. Теребовля

Як стають бджолярем

14.11.2021 15:10   Джерело: TeNews
Автор : Віктор Аверкієв

Усвідомлення надзвичайної важливості бджіл для життя на планеті Земля привели Володимира Кобильняка 30-ти років із с. Зеленче, що біля Теребовлі Тернопільської області, до стану завзятого бджоляра.

Проживаючи в сільській місцевості, Володимира з юних літ тягнуло до природи, хотілося її зрозуміти та вивчити. Після закінчення школи Володя вступив до Тернопільського Національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка на географічний факультет й закінчив його у 2016 році. Ще в дитинстві на пасовищах, коли пасли корів, хлопчина не раз заглядався на незбагненних ще тоді йому комах – бджіл. Він знав, що вони роблять мед з нектару квітів, але не знав як. Його захоплювало шалена швидкість руху крил комах (Пр. авт. - 200 разів за одну секунду; їй необхідно зробити понад 11 тисяч змахів у хвилину, щоб створити характерне дзижчання), особливе дзижчання під час польоту. Лежачи долу на траві дивися як бджола висуває свій хоботок та куди його пхає в квітці. Від такої проникливої цікавості не раз ці створіння його жалили болюче. Але ж то не біда, заради пізнання можна й не таке стерпіти. Він бачив, що тіла бджіл під час збору нектару всі вкриті жовтим пилком квітів і деколи так, що бідолахам навіть тяжко було донести таку ношу до домівки. В своїй родині Володимир перший бджоляр, ні його батько, дід і прадід цим не займались. «Чотири роки тому, розповідає молодий чоловік, - я зрозумів, вірніше відчув, що прийшла пора свої мрії, захоплення про цих загадкових комах, яким вже не один мільйон років і вони за той час залишились незмінними, практично втілювати в життя. Ото й придбав одну сім’ю, пізніше ще одну мені подарували, почав вивчати як доглядати за бджолами теоретично, а також зустрічався з досвідченими бджолярами й вони мені показували багато чого практично. Тепер в мене є вже 22 сім’ї. Бджоли – це такі істоти, від яких людям багато чого слід повчитися. До того ж завдяки їм на нашій планеті вирує життя. Вчені довели, що якби загинули всі бджоли, то слідом за ними зникли б 80% представників фауни і флори на Землі.  Отже, не стане на Землі цих комах, припиниться й життя. Коли я займаюсь бджолами, то забуваю про все на світі, в душу вселяється спокій, а руки навіть хочуть попестити ніжно цих прекрасних Божих створінь». На зиму Володимир деякі сім’ї пооб’єднував заради зміцнення, бо, за його словами, були слабші (Пр. авт.. - сила сім’ї росте пропорційно кількості в ній бджіл). А мрії та бажання тепер в молодого бджоляра виросли і в нього у планах є створення промислової пасіки. Ба більше: зареєстровану нині індивідуальну пасіку з часом він хоче перетворити в мале приватне підприємство по виробництву меду та медопродуктів. Три роки свою пасіку чоловік ніде не вивозив, а лише цього року те спробував зробити і був дуже задоволений, адже вихід кількості меду значно зріс. Так, першого року він зібрав 16 л , а цього року вже більше 260 л. різного меду. Перший мед – це квітковий, який сильно розбавлений ріпаковим, бо близько до пасіки фермери щороку висівають багато цієї культури. «Для українців мед з ріпаку є чужий, і ті хто його не куштували часто від нього відмовляються, проте хто вже запробував, то беруть його знову і знову, адже він не має кристалів, коли закристалізовується і зручний у споживанні», – ділиться Володимир. Крім квітково-ріпакового у його місцевості бджоли також приносять і липовий мед, але його є дуже мало, бо липа дуже примхливе дерево і медоносить раз на 5 років. Проте, основний медозбір цього року був на полях соняшника та гречки, завдяки вивезенню пасіки на поля неподалік – більше 200 л.

Під час бесіди пасічник неодноразово вживав слово «викачувати» мед. Потім він пояснив коротко, що ж то таке і як те робиться. В кожному вулику є рамки із чарунками – стільники, які бджоли будують з воску і куди приносять нектар (Пр. авт.. - чотири пари воскових залоз, розташовані посередині на чотирьох останніх черевних сегментах черевця) . Коли вони повні, тобто, «закорковані», то їх пасічник розкорковує і поміщує рамку на медогонку (це спеціальна бочка з корбою). Крутячи корбу, крутиться і рамка, тому мед виходить під дією відцентрової сили та тяжіння.

Володі все подобається у бджільництві, в тому числі й викачка меду, адже тут видно результати своєї праці. Він говорить, що часто йому в його роботі допомагають дружина Люба, брат та батьки. Вулики на зиму пасічник утеплює, та підгодовує сім’ї, проте цього року підгодовував мало, адже залишив їм на зимівлю вдоста меду.

Пасічник каже, що бджоли для нього стали не просто домашніми улюбленцями, а частиною родини. Каже, що то справа на все життя! «Біля них ти забуваєш про все на світі і відпочиваєш душею, а ще це дуже корисна для здоров’я справа працювати біля цих трудівниць, які тебе не лише пригостять смачненьким та корисним продуктом, а й допоможуть бути здоровим та не хворіти, але це вже тема для іншої історії!» - закінчив Володимир.

null
 

 

null
 

 

null
 

 

null
 

 


Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу tenews.te.ua@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер, долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук, підключайтеся до каналу Телеграм.
Джерело: TeNews