9 найбільш недооцінених загроз шлюбу

20.04.2021 23:13   Джерело: Кава з молоком
Опубліковано : Новини Тернопілля

Прийнято вважати, що головним джерелом проблем у стосунках є нездорове спілкування між подружжям. Це не зовсім так…

Часом спілкування подружжя нагадує дитину, яка дає здачу кривдникові на ігровому майданчику в дитячому саду. Вихователі чують шум і повертають голову якраз в той момент, коли вона відповідає ударом на удар. Вона не створювала проблему, вона лише відреагувала на неї. Але вихователі, не розібравшись, ловлять її і відправляють в кабінет директора.

Або, як у випадку з подружнім спілкуванням, в кабінет терапевта.

Отже, всі звикли критикувати спілкування всередині пари, коли правда полягає в тому, що на майданчику шлюбу воно лише реагує, так би мовити, на справжніх порушників спокою, які починають бійку:

1. Ми пов’язуємо себе узами шлюбу з людиною, тому що вона нам подобається.

Люди змінюються. Приготуйтеся до цього. Не вибирайте собі чоловіка або дружину з розрахунку його або її нинішніх якостей або через розрахунку того, яким би цю людину ви хотіли бачити в шлюбі.

Краще дивіться на те, ким він сам хоче стати в майбутньому. І якщо вам подобаються його цілі, присвятіть своє життя тому, щоб допомогти йому в досягненні їх, як він буде допомагати вам у виконанні вашої мрії.

2. Шлюб не рятує нас від самотності.

Бути живим – значить бути самотнім. Це природний людський стан, якого не здатний змінити навіть шлюб.

Але багато хто розраховує, що після весілля вони будуть відчувати себе зовсім по-іншому. А коли цього не відбувається, ми звинувачуємо партнера в тому, що він робить щось не так, або навіть зовсім починаємо шукати іншу людину.

Шлюб – це місце, де дві людини поділяють самотність один одного і спільно переживають ті моменти, протягом яких їм вдається забути про цей стан. На деякий час.

3. Почуття сорому, яке ми всі носимо в собі.

Ми проживемо більшу частину нашої юності і молодості, прикидаючись, що нашого сорому не існує. І коли наш улюблений чоловік викликає це відчуття в нас, ми звинувачуємо його в тому, що він його викликав. Після чого ми вимагаємо, щоб він знову повернув нам наш спокій.

Але справа в тому, що ніякої провини нашого партнера в цьому немає. Тому він не здатний виправити те, до чого не має ніякого відношення.

Іноді кращою терапією для подружньої пари стає індивідуальна терапія, яка дозволяє їм зцілитися від особистого сорому, щоб вони перестали заражати тих людей, яких люблять.

4. Сила нашого его.

У дитячі роки его для нас співслужило хорошу службу. Воно було щось на зразок нашого панцира, який захищав нас від емоційних випадів як з боку наших однолітків, так і батьків.

Але тепер, коли ми виросли і обзавелися сім’ями, его стає стіною, яка розділяє нас з партнером. Прийшов час зруйнувати цю стіну.

Намагайтеся відкриватися, а не оборонятися, прощати, а не мстити, вибачатися замість того, щоб звинувачувати, бути уразливим, а не демонструвати свою перевагу, бути вдячним, а не владним.

5. Життя – це безлад, а шлюб – це життя.

Коли в шлюбі все перестає працювати ідеально, ми починаємо звинувачувати в цьому свого партнера. І тим самим ми лише збільшуємо ступінь безладдя в своєму житті і в любовних стосунках.

Потрібно перестати показувати пальцем і почати працювати над усуненням хаосу разом зі своєю коханою людиною.

6. Співпереживати – це важко.

Співпереживання – це таке почуття, яке не може проявитися відразу в обох партнерів одночасно. Одному з подружжя завжди потрібно йти назустріч іншому першим. При цьому немає ніякої гарантії, що його зусилля виявляться немарними.

Прояв емпатії – це завжди ризиковано. Це велика жертва. Тому більшість воліють в своїх вчинках відштовхуватися від дій партнера. І коли один з подружжя робить щось хороше для своєї другої половини першим, він завжди в цій ситуації відчуває себе незграбно.

Правда полягає в тому, що люди, яких ми любимо, мають схильність робити помилки. І їх вчинки ніколи не будуть дзеркальною відповіддю нашим діям.

Але чи здатні ми їх любити і співпереживати, незважаючи ні на що – ось в чому питання.

7. Ми більше любимо своїх дітей, ніж тих, хто допоміг їх нам створити.

Ми не повинні любити своїх дітей більше або менше, ніж свого партнера. Якщо ми будемо любити їх більше, маленькі бешкетники відчують це і будуть користуватися нашою любов’ю. А якщо менше – вони стануть домагатися нашої любові різними способами.

Сім’я – це постійна, безперервна робота по знаходженню балансу.

8. Замаскована боротьба за владу.

Велика частина конфліктів в подружньому союзі відбувається через нездатність партнерів дати один одному ту ступінь близькості, якої вони потребують. Чоловікам зазвичай потрібно більше незалежності, а жінкам – менше. Часом вони міняються своїми ролями.

Тому якщо партнери хочуть дійти згоди між собою, їм, в першу чергу, необхідно відповісти на питання – хто з них вирішує те, яку дистанцію вони будуть тримати між собою?

Якщо відповідь на нього так і не буде отримана, то прихована боротьба за «незалежність» триватиме протягом усього життя.

9. Ми більше не знаємо, як зберегти інтерес до однієї речі або однієї людини надовго.

Нас оточує світ, який мільйонами різних спокус постійно намагається відволікти нашу увагу. Тому ми повинні опановувати мистецтво утримання уваги на якій-небудь одній речі і повернення цієї уваги знову, знову і знову в разі нашого відволікання.

Сучасна людина – це споживач, який звик звертати увагу на блискучу обгортку будь-якої речі і рухатися далі, коли йому ця річ набридне. Тому йому ідея перетворити своє життя в медитацію на людину, яку він любить, здається вельми революційною. Але це необхідний крок для будь-якого, хто бажає, щоб його шлюб виявився успішним.

Як терапевт, можу навчити пару спілкуватися один з одним за годину. Це не складно.

Але як бути з тими партнерами, які вступили на шлях війни між собою? На те, щоб вони, нарешті, стали знаходити спільну мову, може піти ціле життя.

І все ж…

Це життя робить з нас людей, які вчаться любити все сильніше і сильніше. Які знаходять в собі сили гідно нести тягар самотності. Які звільняються від почуття помилкового сорому. Які перетворили свої стіни в мости. Які прийняли той факт, що це життя є одним суцільним безладдям. Які не бояться проявляти емпатію відповідно до своїх близьких і прощають їм розчаровання та погані вчинки. Які люблять всіх членів своєї сім’ї однаково. Які йдуть на компроміс і які присвятили себе життю, повному усвідомленості, вірності і уваги.


Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу tenews.te.ua@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер, долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук, підключайтеся до каналу Телеграм.
Джерело: Кава з молоком