У Кобиловолоцькому урочищі Прачки, що приблизно за двадцять кілометрів од Теребовлі, масово квітнуть підсніжники й крокуси (шафран Гейфеля), забарвивши у фіолетовий і білий кольори понад два гектари лісових «клумб».
Про такі дивовижні місця нам розказав, а відтак і показав їх уродженець села, вчитель математики, поет і природолюб Роман Шкварок. Милуючись ними, ми пройшли лісом близько семи кілометрів.
Перегляньте також:
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
Відколи Роман Петрович пам’ятає себе і свій ліс, тут завше було повно підсніжників. Глянеш удалечінь — торішнє листя мовби снігом припорошило. Обернешся — а інша галявина фіолетова од крокусів. Ці дивовижні рослини (їх іще називають шафраном) проколюють товстий шар пожухлого листя гострими стеблами з квітконосами — і відразу, ще до появи листочків, розплющують фіолетові із жовтогарячими зіницями-маточками оченята.
«Я в таку пору завжди пригадую пісню «Ой там, на тім вигоні…» — «Пастись не хочуть коні: жаль їм на цвіт ступити», — каже Роман Петрович, дивлячись під ноги, щоб не стати на красу. Хоча це важко — крокуси скрізь, навіть на стежках, а поодинокі «вибігли» аж у поле, обрамлене ще голим лісом.
Невдовзі тут так само розложисто зацвіте ряст рідкісного червонокнижного виду — і витче тло листяного килима червоним, бузковим і білим. А потім галявини заполонять анемони. Літо ж у цьому урочищі пахне суницями і малиною, а прощається і закликає осінь щедрою грибною порою.
Поки ж нагадаємо: підсніжник звичайний і шафран Гейфеля — первоцвіти, занесені до Червоної книги України, тож наш обов’язок — зберегти цю красу для нащадків.
Ліля КОСТИШИН,
фото авторки. На фото – фотокореспондент Василь БУРМА
