Такі голоси вдалося записати відеокамерою 30 березня 2021 року понад рікою Гнізна біля села Зеленче, що біля Теребовлі Тернопільської області.
Якраз на околиці вказаного села зливаються дві ріки – Гнізна та Серет. Взагалі, місце це давнє і має цікаву історію ще з часів князя Василька Теребовлянського. За останнього тут були військова та торгова пристані, пізніше на кряжі вище села здійнявся відомий нині всім Підгорянський монастир. Але мова йтиме не про історію та красу природи цієї затишної місцини, а про голоси весни тут.
Перегляньте також:
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
Ріка Гнізна ще й до тепер досить повноводна, її рівень більший за звичайний десь на 50-70см, так само як і в ріці Серет. Навпроти села Зеленче відкривається краєвид на луг та Залавецьку стінку, крізь яку доріжка з підвісною кладкою веде до села Залав’є. Тут тиша та спокій, його порушують лише, ні, прикрашають розмаїті голоси птахів. Відразу всіх голосів птахів і не розрізнити, вони захоплююче звучать, мов який величезний природній оркестр із багатьма виконавцями під відкритим небом. А от хто ж то в ньому головний диригент цікаво? Думається, думається, але нічого не можливо придумати. Проте все дуже просто: це ж сам Господь править та роздає Свою Ласку всім бажаючим. От тільки не кожен з людей те Божественне дійство спроможній сприйняти, відчути серцем та душею на превеликий жаль…
Вслухаючись у голоси птахів навколо, забуваєш де ти є, ким ти є, хто ти є, почуваєшся ніби в якомусь паралельному світі. Так і хочеться щипнути себе та опинитись знову в реалі. Та ні, це ж і є самий-присамий реальний світ, просто він розкрився своїми весняними звуками прекрасних пташок, які ой вже як витьохкують-заливаються. Для пернатих тут дивного нічого немає, адже у них найкраща пора – шлюбна. Ці звуки, як пестливі руки нені пестять своєю лагідністю, проникають у кожнісіньку клітинку, заворожують. Ще й он сонечко крізь хмарки зазирає у ліве око, а легенький вітерець гойдає на своїх хвильках… Все, сон-дрімота тут як тут, так можна ж і ранню купель прийти в ріці…
Вдалося розрізнити голоси таких птахів: найперше, синички, потім сойки, шпаків, одудів, рибалочок блакитних, зозуль(їх помічено й візуально), інших штук 5-6 не вдається ідентифікувати. Проте ніби за шторами концертного залу чути й свійського когута, який намагається вставити і своїх п’ять копійок у вселенську природню симфонію. Та ні, той горланько червоно-гребінчастий нічого не зіпсув, лише викликав посмішку.
Віктор Аверкієв, відео автора
