П’ять причин відвідати давнє містечко Микулинці на Тернопільщині

11.03.2021 21:13   Джерело: TeNews
Опубліковано : Новини Тернопілля

1. Микулинці належать до найдавніших містечок на Тернопільщині. Ще у Галицько-Волинському літописі вперше згадується це давньоруське поселення на сторінках «Повісті временних літ», Повчанні Володимира Мономаха своїм дітям у 1096 році. За іншими даними це селище ще древніше… Коли повертав Болеслав, польський князь у 1018 році через Поділля до Польщі, в цей час вже існували і були позначені на римських картах Буськ, Теребовль, Микулин. Одна з таких карт надрукована у польському виданні 1931 року під назвою «Тернопільське воєводство».

Поселення швидко розвивалося, і вже під 1144 роком про нього зустрічаємо ґрунтовніші відомості у Лаврентіївському літописі з приводу князівських міжусобиць, які роздирали в ті часи руські землі. У другій половині XI століття Микулин входив до Теребовлянського удільного князівства і служив його міцним північним форпостом. Як і більшість міст України, під час татаро-монгольської навали 1240 року містечко занепадає. Саме цим можна пояснити відсутність інформації про Микулин в XIII-XIV століттях. Після захоплення міста поляками у 1387 році поселення стало зватися Микулинцями.

2. В Микулинцях можна побачити замок ХVІ-ХVІІІ століть. У 1550-х роках власницею даної території згадується Анна Йорданова дружина краківського каштеляна, яка на самому татарському шляху побудувала кам'яний замок. Замок знаходився на вершині пагорба, на північ від містечка у вигині річки Серет, оточений з трьох боків її водами. Він збудований з ламаного каменю і має чотирикутну форму з таким же чотирикутним подвір’ям в середині. Довжина кожної стіни 75 м., товщина стін – 2 м. Стіни мають бійниці для ручної зброї. По трьох кутах були бастеї, а в четвертому – лізена (укріплення стіни), яка була знищена у часи турецько-татарської навали 1675 року. Дві в’їзні аркові брами обрамлені брильянтовим рустом (камінь обтесаний у вигляді брильянтів). Із західної сторони, де оборонні стіни додатково захищені глибоким ровом, до замку вела брама зі звідним мостом. В середині фортеці, навколо просторого подвір’я були житлові будівлі, а під ними льохи і підземні переходи.

Замок був міцним форпостом, що захищав Теребовль з півночі, а на його території займалися воєнним вишколом солдат;

Одна із дочок Анни Синявської – Софія вийшла заміж за  руського магната Самуеля Зборовського. По смерті батька власником замку стає його син – Олександр Зборовський, який був дуже хорошим воїном і прославився у війнах з Московською державою. У 1637 році замок разом з містом купив Станіслав Конецпольський. Станіслав, а надалі і його син Олександр дуже добре дбали про фортецю, тримаючи її в хорошому стані та утримуючи гарнізон. В роки Визвольної війни замок не був дуже пошкодженим, як інші замки в цей період і зразу ж оновлювався стараннями Олександра Конєцпольского. Він його відбудував і розширив, пристосовуючи для потреб військового гарнізону.

В другій половині ХVІІІ століття Микулинецький ключ купила Людвіка з Мнішеків Потоцька (1712-1785), вдова по Йосипу, каштеляну краківському. З початку ХІХ століття замок назавжди втрачає своє оборонне значення. Згодом Людвіка Потоцька подарувала містечко своєму брату графу Юзефу Мнішеку — “грандметру Галичини”, який продав його в 1799 році барону Конопці.

У пристосованих приміщеннях замку барон Ян Конопка відкрив суконну фабрику, на якій виготовляли рушники, полотно, бавовняні хустки та оксамит.  З цієї фабрики полотно щорічно купувала військова комісія і вважала його не тільки дешевшим, а й кращим, ніж полотно бернської фабрики.  Продукція її була дешевша всіх аналогів у тогочасній країні, тому що власник мав свою вівчарню. В замку відкрили підсобне приміщення для фабрики, де очищали вовну. Вироби фабрики були дуже теплі, надзвичайно м'які та приємні на дотик та добре продавались.

Але фабрика сукна не витримала конкуренції з австрійськими мануфактурами. Тому що згідно тогочасних законів все полотно потрібно було перевіряти на якість (отримувати сертифікат якості) у Відні, а далека дорога піднімала ціну на виріб і незабаром виробництво згорнулося.

3. Замок у Микулинцях – один з небагатьох замешканих на сьогодні замків в Україні. На території замку нині проживає Стефанія Балой – донька улюбленої служниці графині Юзефи Рей. Саме остання власниця містечка свого часу дала дозвіл на проживання молодій парі – батькам пані Стефанії на території замку. Але ніяких документів, що підтверджували б її слова немає. Після утвердження радянської влади, залишки оборонних мурів та веж влада внесла в реєстр пам'яток архітектури, але поселенців звідти не виганяла. Графській служниці запропонували працювати сторожем замку. Таким чином, її родина залишилась жити у замку. І досі там мешкає пані Стефанія, якій уже близько 90 років.

4. Неповторного колориту містечку додають пам’ятки архітектури. Неподалік від фортеці в 1761році тодішня власниця Микулинець Людвіга Потоцька побудувала палац. Зараз його називають “Палацом Конопки”, адже саме цей власник в середині ХІХ століття докорінно його перебудував у стилі ампір. Головна окраса палацу – це чотири скульптури атлантів на центральному фасаді над головами левів, що підняті на арку першого поверху і підкреслюють другий поверх. Середня частина фасаду була увінчана скульптурою Святого Архангела Михаїла, який тримав у руках два герби – М’янчинських і Конопків.

Парковий фасад прикрашений восьмипілястровим портиком коринфського ордеру. В середині палацу було багато образів, родинних портретів, виробів з бронзи, порцеляни та срібла з гербами володарів. Тут також розміщувалась бібліотека, архів та розкішний бенкетний зал.

На одній осі з палацом знаходиться микулинецький парафіяльний костел Святої Трійці – одна з найкращих і найоригінальніших пам’яток епохи пізнього бароко, споруджений у 1761-1779 роках на кошти магнатки Людвіги Потоцької. Автор проекту костелу А. Мошинсъкий, чоловік внучки Людвіги Потоцької, родом із Саксонії, за взірець споруди взяв католицький костел при королівському палаці в Дрездені, творіння відомого архітектора Г. Кнавері (1689 - 1780).

Фасад костелу, багато оздоблений бароковими елементами з пишними деталями, завершується невеликим куполом у вигляді намету. Храм має велику підземну частину, де богослужіння проводяться в зимовий час. Частково до сьогодні збереглось декоративне ліплення та кам’яні скульптури.

Біля костелу розташований польський цвинтар. Цей колись доглянутий некрополь – оригінальний витвір сакрального мистецтва з нагробками кінця ХVІІІ-ХІХ століття, де на десятках могил знаходились різьблені скульптури святих, або сюжети, які відносяться до їх постатей. Тут збережено багато фігур монахів, священників і скульптур Богородиці, а також святих покровителів, які не зустрічаються на іншому кладовищі. Серед них – дівчина, що зажурено похилила голову. Це скульптура над сімейним гробівцем родини Рей. На ній зображено доньку останньої власниці замку і околиць Юзефи Рей – Марію, яка померла в молодому віці. Молода дівчина була лікаркою і допомагала хворим на тиф, що дуже був поширений після воєнний період на нашій території.

5. Микулинці - романтичне містечко оповите легендами і переказами. Кожне містечко нашого краю може похизуватися своїми легендами та переказами, а Микулинці просто ними овіяні. Найбільш поширена легенда про нерозділене кохання молодої графині і бідного хлопця. Цю романтичну історію розповідають в різних варіантах, а найкраще її прочитати у книзі автора Наталії Михно «Скарби твого селища: Микулинці». Але є легенда, яку ніде не прочитаєш. Вона до сих пір приховує таємницю одного із роду власників Микулинець та оповідає, як він став в’язнем у своєму замку. За те, що шляхтич був у числі тих, хто готували замах на короля, його живим замурували в одному із замкових казематів, тільки віконечко маленьке залишили, щоб їсти подавати. А його молода дружина була змушена розділити страшну долю забуття…

null

 

null

 

null

 

null

 

null

 

null

 

null

 

null

 

null

Наталія Ганусевич,
науковий співробітник
Національного заповідника «Замки Тернопілля»


Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу tenews.te.ua@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер, долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук, підключайтеся до каналу Телеграм.
Джерело: TeNews