Два ряди прямокутних вікон і ряд круглих. З комина будівлі йде дим, з-за фіранок видно, як всередині будинку порається родина. Це Стефини. Вони живуть в цьому домі з 1994 року.
Наступного року цій будівлі – сто років. І раніше вона була не просто будинком. Над круглими вікнами був напис – Beth-Am, зірка Давида і той же напис, продубльований івритом. До Другої світової це була одна із синагог Скали-Подільської. За незалежної України у ній виросли діти Стефиних, тепер підростають онуки.
Перегляньте також:
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
До Скали-Подільської родина Стефиних перебралася в 1991 році. Чоловік пані Валентини – місцевий, його батьки жили в селі Залісся неподалік. Однак після закінчення педагогічного університету його відрядили аж на Дніпропетровщину. Там, у Зайцевській школі, вони й познайомилися. Він – вчитель фізики, вона – біології. Одружилися, народили двох дітей, отримали квартиру. Аби за кілька років переїхати.
– На Дніпропетровщині нам гарно жилося, як вареники в маслі купалися, – розповідає пані Валентина, згадуючи хорошу квартиру, яку залишили. – Але захворів батько чоловіка, тож вирішили перебратися сюди, аби піклуватися.
Коли їхали, сподівалися на аналогічне житло.
– Раніше був такий закон: тобі дають довідку, що ти відшкодував державі, і на новому місці мали дати рівноцінну компенсацію, – пояснює підстави для таких очікувань Валентина Стефина.
Родина Стефиних мешкає у Скалі-Подільській із 1991 року.
