Унікальні світлини українців із різних куточків нашої країни кінця ХІХ- початок ХХ століття опублікувала у День пам’яті жертв Голодоморів 1932-1933 років волинянка Тетяна Яцечко-Блаженко, заступник декана факультету історії, політології та національної безпеки Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки, дослідниця минувшини Волині: “Українці – нація нескорених. Наша історія дуже не проста, чого вартує лише ХХ століття. В такі дні, як сьогодні згадуєш своїх предків і те, що їм довелось пережити. Про Голодомор мені в дитинстві розповідала бабуся. Вона жила на Хмельниччині, їй тоді було п’ять років. І вона все життя пам’ятала жахи того часу. Як не було, що їсти, на що людям доводилось йти, щоб вижити… Саме тому, вона вчила нас ніколи не відмовляти людям, які просять на вулиці. Я вже не кажу про її шанобливе ставлення до хліба та родинного столу. Вічна пам’ять тим, хто невинно загинув.”
На Хмельниччині, яка постраждала від штучного голодомору у 1932-1933 років, на території замку Меджибиж (30 км від Хмельницького, 150 км від Тернополя) у 2008 році відкрито “Музей пам’яті жертв Голодомору у Меджибожі”, який став першим подібним закладом в Україні, суттєво відрізняючись від традиційних музеїв. Мистецьке оформлення музею допомагає оцінити масштаби трагедії та зрозуміти, що проти українців було здійснено злочин, і злочин цей страшний. Відвідати цей музей варто кожному українцю.
Перегляньте також:
- Скала-Подільський замок в ретро обʼєктиві
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
