Цього року політична партія «ПРАВИЙ СЕКТОР» вперше взяла участь у місцевих виборах. У місті Підгайці Тернопільської області депутатами стали два кандидати від «Правого сектору». Перший номер списку, відомий місцевий волонтер, фермер та майстер міського аграрного ліцею Юрій Пухайло. Про це пише «Правий Сектор».
– Розкажіть про те, як ви стали активістом «Правого сектора».
Перегляньте також:
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
– Під час революційних подій 2013-204 років на Майдані в Києві були мої знайомі з Підгайців, які підтримували організацію. Я теж тоді приїхав до столиці та пробув там з листопада до лютого. Тоді в «Правий сектор» формально я не вступав, але організацію підтримував – тому що бачив, що на Майдані більше балаканини і танців, ніж реальних революційних вчинків. Я намагався не просто «стояти на Майдані», а брати участь в конкретних справах «Правого сектору».
– Що було після Майдану, чим ви займалися?
– Після Майдану було розчарування практично відразу у всьому, що відбувалося в країні, тому що революція не відбулася, вимоги Майдану не були виконані, до влади прийшли старі політики. Я і мої друзі з Підгайців розраховували, що можна буде змінити все і відразу, а вийшло інакше. Ми хотіли змін у своєму місті, писали колективні листи в органи влади, вимагали люстрації, думали, що по «гарячих слідах» подій Майдану можна змінювати країну, а виявилося, що це не так – відразу ж після Майдану представники так званих «майданних партій», що прийшли до влади, почали нам говорити, що «не треба розгойдувати човен», що наші дії грають на руку Путіну.
Одночасно з цим ми бачили, що лідери цих партій починають збагачуватися і красти. Ми намагалися боротися з корупцією в місті. Зрештою, ми озвучували відомі нам факти корупції. Однак, і це ніяк не змінило ситуацію ані в місті, ані в районі. Тоді ми вирішили зосередитися на конкретних справах.
Уже в березні 2014-го року стало зрозуміло, що починається агресія Російської Федерації, відбулася окупація Криму та початок війни на Донбасі. Саме тому я і мої побратими зосередили свою роботу на волонтерській діяльності та допомоги Добровольчому Українському Корпусу «Правий сектор». Ми контактували з Тернопільським обласним відділенням «Правого сектора», отримували від них інформацію про те, що саме зараз потрібно бійцям ДУК ПС на фронті і допомагали, як могли. Нагадаю, що в перші місяці війни у добровольців не було практично нічого – навіть їжі. Ми відправляли, що могли – їжу, медикаменти, запчастини для автівок, придбали 4 автомобілі для потреб фронту, підтримували фінансово.
– Ви особисто брали участь в російсько-українській війні?
– Звісно. У 2015 році я був мобілізований до Збройних сил України і рік був на фронті в складі 43-ї бригади ЗСУ рядовим.
– А що було після фронту?
– Було складніше. Всі без винятку активісти міської організації поїхали на війну – хто до ДУК ПС, хто – в армію, а частина наших прихильників, на жаль, виїхали на заробітки за кордон, тому довелося починати всю волонтерську діяльність з самого початку.
– «Правий сектор» – невелика партія з обмеженими ресурсами, вона не підтримується олігархами та їхніми структурами. Як ви вибудовували і вели свою передвиборчу кампанію практично без грошей?
– Найголовнішою в нашій кампанії була наша впізнаваність. Тобто всі бачили нас – тих людей, які в попередні роки займалися волонтерською діяльністю, допомогою громаді. Звичайно, була реклама в соціальних мережах і безпосереднє спілкування з виборцями – «від двору до двору», але найголовніше – це наш, скажімо так, накопичений капітал впізнаваності коштом наполегливої роботи попередніх років. Тобто багато хто балотувався, але реальну допомогу і дії у попередні роки бачили тільки з нашого боку. Всі інші кандидати стали депутатами завдяки великим грошам і підтримці олігархів. А ми стали депутатами завдяки підтримці народу без жодних грошей на передвиборчу кампанію, тому що ми і є народ.
– Розкажіть про ваші нагальні завдання тепер, коли ви стали депутатом.
– Завдання і плани за великим рахунком не змінюються. На місцевому рівні у нас єдина проблема – це бідність і відсутність робочих місць. На теренах району багато олігархічних структур які займаються бізнесом, але зовсім не враховують інтересів людей. Велика частина людей працює у власних домогосподарствах, дрібних фермерських угіддях, випадаючи з цієї олігархічної системи.
Першочерговим нашим завданням я бачу економічну кооперацію таких господарств. Простий приклад. Зараз родина, що має ґаздівство або невелике фермерське господарство, змушена продавати те, що вони роблять – ягоди, овочі – представникам великих переробних підприємств, тобто продають сировину. А ми хочемо, щоб було інакше – не продавати сировину задешево, а готовий виробляти продукт. Грубо кажучи – можна продавати пом’яту малину в мішках і пакетах за копійки або торгувати їй на ринках, а можна побудувати сільськогосподарський цех, який буде обробляти ягоди, фрукти та овочі. Робити, наприклад, сушені продукти, заморожені продукти, соки, джеми, і саме в такому вигляді продавати їх. Поява таких підприємств призведе до створення робочих місць. І такий цех ми вже будуємо власними силами, і обіцяємо нові робочі місця. Крім того, у нас великий туристичний потенціал. У нас половину району займає мальовнича прикарпатська гірничо-лісова територія. Для «зеленого туризму» там роботи непочатий край. З того, що можна зробити прямо зараз – міське озеро в нашому районі. Воно зараз незрозуміло кому належить, зовсім занедбане, а з нього можна зробити туристичний об’єкт для мешканців, поставити альтанки, організувати найрізноманітніші послуги для відвідувачів – це дасть і робочі місця, і створить місце для відпочинку містян.
Роботи дуже багато. Але я йшов до «Правого сектору» і в депутати не для того, щоб базікати, а для того, щоб кожен день працювати. Будь-який мешканець міста і району може мене побачити, звернутися з пропозицією щодо розвитку нашого краю. «Правий сектор» і я відкриті для спілкування!
