Український військовий Віталій Марків після виправдального вердикту Апеляційного суду присяжних у Мілані розповів, якими були понад три роки його ув’язнення та чим він буде займатися далі.
“Якщо говорити про італійське законодавство, то теоретично людина вважається невинною до третьої стадії її засудження. Та насправді це не так. Як тільки ти переступаєш поріг в’язниці, то усе – твої права, ким ти був – стає другорядним. І входити у ці рамки для людини дуже важко. Особливо цивільним. Для військового трохи по-іншому, ми звикли до дотримання правил, виконання наказів, дисципліни. Я був в одній із найбільших тюрем Ломбардії, там сиділи засудженні за тяжкі злочини, мене помістили на поверх з обмеженими правами”, – розповів Марків у інтерв’ю виданню “Радіо Свобода” після звільнення.
Перегляньте також:
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
- На Тернопільщині переселенці можуть отримати грантові кошти на відкриття власної справи
За його словами, розпорядок дня у в’язниці можна визначати самостійно.
“День у тюрмі залежить від самої людини, тобто як ти сам собі його організуєш. Починаєш свій вільний час пристосовувати до тамтешніх умов. Буду відвертим, чого не бракує у тюрмі, так це вільного часу. І альтернатива така: або ти мусиш себе чимось зайняти, або просто дуріти”, – сказав Віталій.
Нацгвардієць каже, що йому забороняли ходити до бібліотеки, а книжки йому передавала родина.
“Мені забороняли ходити в бібліотеку. Усі книжки, які я там читав, я отримував завдяки моїй дружині Діані та моїм рідним. Вони передавали мені різну літературу, і на патріотичну тематику теж. Я прочитав Василя Шкляра “Чорний ворон”. Шкляр мені сподобався як письменник. Ще я підтримував фізичну форму, щоб відповідати образу військовослужбовця”, – поділився він.
Марків додав, що буде продовжувати кар’єру військовослужбовця Збройних сил України.
“Я хочу не лише захищати свою країну, але й робити те, чим би пишалися мої рідні. Я збираюся продовжувати свою військову кар’єру. Моє майбутнє лише в Україні! Вона мені дала вогонь, який розпалював мою гордість, коли я бачив жовто-синій стяг”, – резюмував він.
