Дивовижний світ довкола, дивовижні у ньому люди. Буває так: знаєш людину, спілкуєшся частенько, але немає з нею відчуття спорідненості душ. А буває й навпаки, зустрічаєшся раз в рік, а приємних спогадів – на ціле життя. Такою спорідненою душею стала для мене перша вчителька мого старшого сина Неля Амвросіївна Ступак…
Це були не прості роки, 90-ті… Хаос на всіх ділянках життя. Але для батьків, діти яких йшли до першого класу, святковий настрій ніхто не міг відмінити. На першу вчительку дивились як на другу маму, ба, більше: їй довіряли «частинку себе» – свою дитину. Разом з дітьми вчились і ми. Відкривали неймовірний світ знань і пізнавали життя з іншого ракурсу – крізь призму світогляду дитячого серця. Незабутні часи!
Перегляньте також:
- На Тернопільщині переселенці можуть отримати грантові кошти на відкриття власної справи
- Більше мільйона гривень надійшло до місцевих бюджетів Тернопільщини за місця для паркування транспортних засобів
На моєму робочому столі дорога мені листівка, підписана рукою першої вчительки: «Любий друже! Від сьогодні Ти уже школярик! І портфель у Тебе є, зошити й букварик. У Країну Знань щодня будем мандрувати. Славне ім’я школяра будем шанувати. І читати, і писати навчимося неодмінно. Я ж бажаю Тобі вчитись лиш на «добре» й на відмінно». Такі листівки Першого вересня на першому уроці отримали всі першокласники. Кожному учневі їх підписала Неля Амвросіївна. Зверніть увагу, звертаючись до першокласників (Ти, Тебе) – вчителька написала з повагою, з великої букви. І ще одна надзвичайно важлива деталь. Підписуючись внизу листівки, вона свідомо у своєму «по батькові» пропустила букву «в», знаючи, як важко дітям буде його вимовити. Тому замість Амвросіївна вона пише Амросіївна. Так й напише перед класом на шкільній дошці, знайомлячись з першокласниками. Скільки сердечного тепла випромінює кожне слово, незважаючи на відстань відтоді у двадцять п’ять років! А ще вчителька навчила дітей перед початком уроків просити Всевишнього, щоб послав їм розуміння і мудрість опановувати шкільну науку…
Мені розповідали гаївчани, що перші учні її просто обожнювали, а їм сьогодні вже по 52 роки. І ця взаємна любов триває до цього часу! Понад 40 років вчителювання у школі Великих Гаїв. Тому й не дивно, що в селі є родини, де вчителька навчала вже дітей своїх учнів. До слова, тільки у родині Левандовських Неля Амвросіївна вчила сестер Юлію, Іванку, Оксану, доньку Юлі – Марту. А скільки таких сімей? Багато!
Мені важко було уявити, що ця вчителька, з лагідною усмішкою на вустах, мала нелегку життєву долю, особливо – дитинство. Народилась у місті Осінники Кемеровської області, де опинились її майбутні батьки разом із тисячами скривджених совітами українців. Про таких, як вона, кажуть: харизматичні особистості. Іншими, простими словами – люди великої душі і відкритого серця. Ні для кого не секрет, що світлі і чисті душі дітей відчувають собі подібних інтуїтивно. Перша вчителька мого сина стала першою і для мене. Хіба це не радість життя? Ще й яка! Адже дарує мені можливість у споминах-спілкуваннях доторкнутись до Ріки Часу минулого.
Хай кожний Ваш новий день буде благословенний Богом!
