Така подія відбулася 22 жовтня 2020 року в приміщенні Теребовлянської центральної районної бібліотеки під назвою «Історія творчого альбому Романа Солтисіка». Це була перша авторська виставка мистецьких творів художника, вона буде експонуватись для всіх охочих ще 2 – 3 тижні.
Даний захід планувався ще з березня місяця цього року, але через епідемію коронавірусу все відкладався. І аж тепер творчість неабиякого художника вибухнула своєю мистецькою красою, душевністю та негаснучими емоціями. Слід відмітити, що все відбувалось з дотриманням карантинних вимог, запрошені були лише родина, близькі та друзі художника, його соратники по роботі, а також священик УГКЦ Святого отця Миколая, її настоятель о. Петро Пастух.
Перегляньте також:
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
Ведуча творчого заходу, працівник бібліотеки, Надія Хома разом з Романом у ході бесіди з’ясували коротко його автобіографічні дані: він народився 23 липня 1984 року в селі Гумниська на Теребовлянщині, Тернопільської області. У 2003 році закінчив тоді ще Теребовлянське вище училище культури(нині заклад зветься Теребовлянський коледж культури і мистецтв) за спеціальністю «Народна художня творчість». В 2007 році отримав диплом Дрогобицького державного педагогічного університету ім.. І. Франка. З 2005 року і до нині працює викладачем живопису та рисунку в коледжі, з 2011 року викладає ще й образотворче мистецтво в Теребовлянській мистецькій школі. Роман, а також його студенти й учні постійні учасники обласних, регіональних та міжнародних мистецьких конкурсів, фестивалів, семінарів та практично-наукових конференцій. Чоловік активний громадський діяч культурного життя міста та громади. У грудні 2019 року отримав статус «Майстер народних художніх промислів. Живопис».
Ну, а далі почались заздалегідь приготовані вітання та подарунки художнику. Перший дарунок – це авторський вірш «Осінь» Надії Стрілецької у виконанні її доньки Софії, яка є працівником бібліотеки. В перервах між вітаннями Роман розповідав ще про себе та свою творчість: «Першим моїм наставником був Ярослав Баран. З самого раннього дитинства я помічав у собі тягу до малювання, ліплення пластиліном. Як буває у всіх дітей, мої перші малюнки розміщувалися на … стінах домівки. Так само робить нині і мій двохрічний синок Матвійко, але я йому в тому допомагаю, деколи вдається вчасно на якомусь улюбленому йому місці стіни прикріпити аркуш паперу, але і на стінах нам з дружиною також подобаються синові малюнки. Більше мій хист до малювання збагатився в школі, в училище мене вже добре підготував мій наставник і я в нього вступив».
Вітаючи Романа, Любомир Гордій, викладач духового відділу коледжу, розповів зокрема: «Я Романа знаю ще з років його навчання в нашому закладі. Знаєте, я рахую, що в кожної доброї людини друзів не буває багато. А от до Романа я завжди звертаюсь «друже», не інакше, бо дійсно ми друзі й неважливо кому скільки літ. Окрім спільної праці в одному закладі нас з Романом зблизило ще одне спільне захоплення – «пчьоли»(так говорить чоловік), ми часто по догляду за цими прекрасними Божими створіннями радимося та діємо, це викликає у нас обопільне задоволення. Щастя, здоров’я і многая літ тобі, друже! Творчої наснаги!»
Ведуча пані Надія ставила художнику масу запитань і ось в ході такої дружньої, можна мовити, навіть родинної бесіди з’ясувалось, що творчість його різнопланова, він створює пейзажі, натюрморти, портрети, а також має вагомі роботи із сакрального мистецтва – ікони. Всього не порахувати, але більшість своїх робіт Роман сфотографував і розмістив в об’ємному досить фотоальбомі. Вже в кінці він на запитання «що вам найбільше подобається малювати?» відповів так: «Все залежить від настрою, натхнення, але найбільше я полюбляю малювати пейзаж, потім натюрморт. Наснага залежить від багатьох чинників, в тому числі й від пір року, бо кожна з них надихає по своєму». Цікаво було дізнатись, що відчуває художник, коли творить і про це Роман розповів: « Найперше – піднесення, якийсь щем та тепло в грудях, а далі, коли робота вже розпочалася, то ще й велику відповідальність перед собою, перед людьми, які будуть розглядати полотно. В загальному, процес творчості приносить велику насолоду, задоволення самим собою, хочеться нести добро у світ людям, щоб кожен, хто поглянув на мою роботу, отримав задоволення, щоб його лице осяяла посмішка, щоб в серці стало тепло».
Більшість виступаючих друзів та співробітників Романа відзначали його неабияку скромність. Про це також підкреслив о. Петро, відмітивши, що кожен талант від Бога і, отже, має бути скромним.
Музично-пісенні вітання студентів та викладачів коледжу задавали настрою присутнім і самому художнику, можливо він і не очікував, що стільки всього зроблено в його честь. Саксафон Хуліо Іглесіаса «Абразама» у виконанні студентки третього курсу духового відділення Марії Довганюк розчулив всіх та приніс умиротворення в серця. Майстерно виконані пісні викладачки коледжу Уляни Перхалюк «Два потоки» і «Гандзя»(концертмейстер Оксана Яременюк) піднесли настрій. Труба студента четвертого курсу Володі Крука(концертмейстер Оксана Каськів) замріяно кликала до перегляду картин художника і чомусь дійсно в той час всі присутні в залі одностайно повернули голови в бік полотен. Студентка четвертого курсу народного відділу Інна Мохун порадувала грою на бандурі та піснею «Заплету косу». А студентський ансамбль народних музик піснею «Карапет» вніс жвавість та кожному захотілося враз піти в танок.
Неможливо не перерахувати тих, хто вітав Романа з його першою виставкою в Теребовлі та бажав всяких гараздів у творчості, дарував квіти та обіймав по дружньому.
Заступник директора коледжу Зоя Габрук окрім вітань та квітів ще й урочисто під аплодисменти вручила художнику грамоту від дирекції. Олена Ткачук, зав відділенням декоративно-прикладного мистецтва, відмітила, що Роман безвідмовна людина і завжди приходить на поміч у всіх починаннях, а також розповіла, що він не цурається ніякої роботи, надзвичайно любить всю свою родину. Директор Теребовлянської мистецької школи Людмила Туревич відмітила в художнику відмінні риси як педагога та сказала, що його люблять та поважають всі учні, педагоги школи. Завідуюча сектором культури, молоді та спорту Теребовлянської РДА Галина Майор акцентувала увагу на тому, що саме краса у всьому, в тому числі й в малярстві, створена Романом, збагачує людину духовно та надає життєвої снаги. Сусідка подружжя Солтисіків пані Ганна Вершигора, яка за фахом педагог, дякуючи йому за творчість, розкрила ще одне захоплення Романа загалу. А саме те, що він займається розведенням декоративних порід голубів і дуже їх любить, є добрим і доброзичливим сусідом(казала, – таких сусідів би всім!). Директор ЦРБ пані Людмила Крючініна із захопленням подякувала художнику та побажала всього найкращого на творчій ниві.
В дружина Романа, пані Ірини, всі цікавилися як вона сприяє творчості чоловіка, чи, не дай Боже, йому в тому не заважає. Ось вона й розповіла: «Ні, ні в якому разі я не заважаю Роману творити. Так було з першої нашої зустрічі й до тепер. Мені приємно його бачити в цьому захоплюючому процесі, він тоді стає якимось іншим, ближчим, хоч і вимогливішим. Також мені завжди приємно бачити та відчувати як люди цінять, захоплюються його роботами. Роман дуже вимогливий до себе. Можливо і занадто, адже люди різні й різні у них смаки. Я йому кажу, що Бог дав тобі талант і поклав на тебе відповідальність його розвивати. Талант не можна закопувати, бо тоді людина втрачає сенс життя».
Що ж, на цих добрих словах ми і закінчимо оповідь. Нехай, Романе, твої серце та душа ще більше розкриваються, та так, щоб ти досягнув найбільшого визнання, міжнародного, став сучасним Рембрандтом чи там Мікеланджело, а чи й Тіціаном! Твоїми пальцями з пензлем водить сам Господь, тому будь завжди вдячним Йому та твори, твори і ще раз твори!
Більше фото можна подивитися ТУТ.
Віктор Аверкієв, фото та відео автора
