Михайло Ратушняк, лідер списку Української Галицької Партії на виборах до Тернопільської міської ради.
Михайлу Ратушняку 58 років. Він працює 16 годин на добу. Сьогодні його добре знають не лише на Тернопільщині, а й далеко за її межами. Успішний підприємець та меценат, громадсько-політичний діяч, батько трьох дівчаток і чудовий сім’янин. Сьогодні він веде у Тернопільську міську раду команду Української Галицької Партії.
Перегляньте також:
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
Спеціально здобував третю освіту, щоб стати політиком
Я переконаний, щоб стати ефективним державним управлінцем, треба обов’язково здобути відповідну освіту. Саме тому, незважаючи на фах інженера та економіста, закінчив ще й Академію державного управління при Президентові України. Та все ж життя мене скерувало на шлях підприємництва. Спочатку це був заклад громадського харчування, згодом створив фірму «АНТ» та став ексклюзивним дистрибутером в області з торгівлі якісних і смачних напоїв від стовідсотково національної компанії «Оболонь». Зараз бізнес розширився і ми пропонуємо краянам великий асортимент продуктів харчування.
Мрію, щоб українці наслідували гасло “Свій до свого по своє” І за національністю, і у душі та помислах я – українець. Тож цілком природно, що любов до всього українського спонукала мене об’єднатися з активними підприємцями під гаслом “Свій до свого по своє”. Наша Ліга «Українська справа» гуртує тих, хто сповідує національну ідею, християнські цінності та економічний патріотизм. Для розвитку нашого краю, розбудови України ми зобов’язані підтримувати один одного, як це робили українці у 30-хх рр. минулого століття за ініціативи нашого духовного лідера митрополита Андрея Шептицького. Українські кредитні спілки і кооперативи під його егідою відіграли важливу роль як у захисті українців, так і у збереженні української культурної спадщини. Тодішній кооперативний рух на Галичині пробуджував національну свідомість. Українці розуміли: якщо ти залишиш гроші не в українській крамниці, то вони ніколи не повернуться до нас українською книгою, фільмом, доброю справою. Не послужать становленню української школи, самоутвердженню української церкви. Не думаю, що з тих пір багато що змінилося. Принцип один і той же – ми мусимо бути господарями на своїй землі, у своєму домі. Ніхто за нас не наведе ньому порядок, не створить затишок, не наповнить оселю добробутом та радістю.
А партія мусить бути Галицька!
Цього року я долучився до команди Української Галицької Партії. Чому? Бо ця молода команда мені дуже близька ідейно. Багатьох людей з УГП я знаю особисто. Тут люди будують свою роботу на розумінні, що боротися потрібно не з наслідками, а з причинами проблем. Цих проблем достатньо є на місцевому рівні. Ми йдемо у владу, щоб стати інструментом вирішення усіх цих проблем, щоб показати, що влада все ж таки може бути чесною. Маємо кандидата на міського голову Тернополя. Це Ірина Яремчук, заступниця голови Політради УГП. Наша політика зосереджується на розвитку громад. Галицька партія працює, щоб змінювати життя на краще не лише для «обраних», але для всіх. Ми сповідуємо християнські і європейські цінності, які об’єднують людей з різними поглядами, але однаковими цілями. Ми є носіями української національної ідеї і ми прагнемо, щоби ці ідеї ставали реальністю. Також розуміємо, що не зможемо змінити Україну, не змінивши себе. Ми просто зобов’язані змінити спосіб мислення, переглянути систему поглядів і підходів до багатьох речей, бо інакше не зможемо йти в ногу з часом. Ми готові свій позитивний досвід передавати іншим регіонам України, після впровадження його на місцевому рівні.
Гідне життя людей є головним нашим завданням
Жити гідно – це природне людське бажання і воно повинно бути задоволене. Якщо цього нема на Батьківщині – люди шукають це за кордоном і виїжджають.І пояснюють:
“Там я відчуваю себе людиною, маю гідну зарплату, вихідні”. Подумайте тільки! У нас в Конституції написано, що ми є соціальна держава. Але ж виходить по-іншому. Людина має бути найвищою цінністю. Здається, що такої великої віри, яку мало покоління українців 30-х рр. (провідниками якого були Коновалець, Шухевич, Бандера), що розпочали національно-визвольну боротьбу за незалежність, не було ніколи. У них було високе гасло “Бог і Україна”. От в УГП зараз гасло “Бог-Людина-Україна”. Тут люди його не лише декларують, але й доводять своєю діяльністю. Це мене й привабило.
