3 жовтня 70 літ тому пара бузьків принесла у сільську родину Гушоватих, які жили в с. Городок Заліщицького району, маленьке Янголятко – Михасика. Михасик зростав та всіляко служив на славу свого краю, своєї Батьківщини. Не полишив він рідну ниву із жовтим житнім колоссям під яскравим блакитним небом, віддав їй більшість свого життя, допомагав людям, а як прийшла скрута, то віддався повністю волонтерській місії.
70 – то вагома дата. Як співав один грузинський співак – «… роки, то моє багатство…» Можливо у грузинів й так, але у нас, українців, оцінюють багатство чесної людини ще й по кількості зроблених за життя добрих справ, а також по кількості друзів. В тебе, брате, того є вдоста і напевно ти найбагатша людина в світі. Але все рівно ми бажаємо тобі, брате Михаїле, ще більше друзів вірних і не тих, що в Інтернеті, а таких, з якими можна стати спина в спину і відбивати натиск хоч 100, хоч 1 000 ворогів. Ворог, бачачи таке завзяття, обов’язково відступить.
Перегляньте також:
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
А ще ми бажаємо тобі Божої Благодаті, бо знаємо, що ти щедро та щиро роздаси її без всякої вигоди для себе всім добрим чи збідованим людям.
Бажаєм здоров’я міцного
Та миру, і щастя без краю!
Усього найкращого щиро бажаєм,
Щоб серце щодня зігрівало тепло,
Щоб завжди в душі панувало добро,
Наснаги та злету, любові без ліку
І довгого-довгого щедрого віку!
Многія літа!!!
Волонтери ГО «Теребовлянська вежа»,
Віктор Аверків
