Доля молодого лелеки в Теребовлянськім краї, що на Тернопільщині

29.09.2020 10:13   Джерело: TeNews
Опубліковано : Віктор Аверкієв

Неприємна подія для молодого лелеки, як у нас на них кажуть, бузька, сталася в с. Плебанівка, що за 2 км від Теребовлі, Тернопільської області. Бузел під час навчання польоту разом з братами та сестрами поранив крило і його підібрав добрий чоловік, староста села Володимир Козак. Він буде доглядати лелеку і намагатиметься вилікувати та дотримати до наступного року, щоб птаха знову зустрілася із своєю родиною.

Лелека – один із символів України      

І це без сумніву так, адже з давніх-давен укри поважали цю птаху, зображали її на багатьох родових гербах, знаменах та фанах. А ще кожному відомо, що дітям говорили та й до нині деколи так кажуть, що їх мамі й таткові принесли бузьки. Та й сама назва нашої країни за давніми легендами походить від назви цих птахів, від форми їхнього гуртового польоту. Тепер кажуть на це ключ, клин, а раніше було – кран-у-кран… з подальшою трансформацією слова в сучасну назву. Також за даними досліджень вчених лелеки втричі міцніше та довше тримають свої пари, бережуть вірність один одному і своєму родові за лебедів. Про цих гарних і дивних птахів написано українцями безліч віршів, казок, пісень, складено легенд, байок з приказками та повір’ями. За одним таким повір’ям рахується, що бузьки в поганих місцях не селяться, а люди, біля яких лелеки створили гнізда, завжди живуть в мирі та злагоді, все в них добре.

null

Історія одного плебанівського молодого лелеки

Садиба пана Володимира знаходиться попри саму міжнародну трасу М-19, але трохи нижче, на схилі, що веде до ріки Гнізна. Здавна на одному із дерев обійстя звили собі гніздо лелеки і кожного року на весні прилітають із вирію та відкладають яйця, вирощують та виховують нове потомство. Пан Володимир розповідає про своїх бузьків з великою любов’ю, ніжністю в голосі, а його підопічний в той час стоїть біля нього і можливо також слухає про себе та свою долю: «Це сталося, коли четверо молодих лелек почали вчитись літати. Я кожного дня спостерігав з цікавістю за тим і одного разу помітив, що вилетіло з гнізда їх чотири, а повернулось лише три. Зрозуміло,  стривожився і почав шукати. Швидко знайшов у сусідів так за 300 м від себе й забрав молодого підраненого птаху до себе. Літо минало, а його родичі не признавалися, хоч бузько і кликав їх особливим голосом своїм. Шкода було, але напевно в птахів такі суворі закони природнього добору, хворий став для них завадою під час довгого перельоту у вирій. Цього птаха я кличу просто «бузько», не давав йому якогось ймення. Ми швидко подружилися, бузьо почав мене проводжати та зустрічати з роботи біля брами. Я його годую ранком розмороженою рибою, в обід курячим філе, а ввечері знову рибою. Проте він любить все м’ясне, навіть ковбасу. Деколи ми з ним граємося і я підкидаю страву догори, а він ловить її дзьобом на льоту, буває, що я беру страву пташину до свого рота і він обережно забирає в мене її. Бузько вільний ходити де йому заманеться поки тепло, а з настанням холодів будемо думати де його розмістити, може разом з курми, а чи й в окремій комірчині. Зараз він в будь-яку погоду спить, стоячи на одній нозі, на дворі. А поранив він собі ліве крило, особливо його кінчик. Там вже було й виросли пір’їни, але бузько все їх вискубує аж до крові. Напевно тому, що там є вивих крила і пера стирчать в різні боки, що заважає птасі підлетіти. Ось недавно був вітер і він пробував полетіти, проте нічого не вийшло через те крило. Все таки звернуся до ветлікаря і нехай йому вставить на місце кісточки. Може до наступного року все буде добре і бузько знайде собі пару, створить нову родину й з нею полетить у теплі краї. Мій бузько до мене вже звик і ми дружимо завзято, також він і користь приносить, наприклад, визбирав всіх гусениць на капусті. Чужих спочатку остерігається, але за деякий час вже ними цікавиться. Мені дуже пощастило, що я тепер маю такого друга!»( Дивіться детальнішу розповідь у відео нижче.)

null

Автор цих рядків може костатувати й по іншому: це бузькові пощастило, що він попав до такої доброї та чуйної людини, яка любить тварин, рослин, природу взагалі й цікавиться всім красивим. Адже все обійстя пана Володимира цікаве і красиве, більшість зроблене його руками. Чого вартують дві альтанки із дерев’яними світильниками у формі чудернацьких колод, підвішених на ланцюгах, а ще якась «чупакабра» і пень горіховий у формі голови оленя. Є тут і різноманітні квіткові рослини, такі, наприклад, як червона рута, лаванда, ялівець трьох видів, виноград чотирьох сортів, полуниці, що родять до снігів самих і в цю пору незбагненно солодкі, також малина жовта та червона ще мають бубки, а от ожина вже засохла. Це окрім звичних всім плодових дерев.

Стереже обійстя пес, але бузька він не чіпає, у них щось на подобі паритету, чи то може просто тварина проявила гостинність по відношенню до слабкого птахи…

Легенди про лелеку

Чому в білого лелеки червоні дзьоб та ноги, а крила чорні.

На селі знайшли лелеку з поламаним крилом, виходили його, а потім випустили.

Одного разу у людей загорілася хата, а в ній було двоє маленьких хлоп’ят. На цю пору пролітав повз хату врятований лелека. Він кинувся у відчинене вікно і врятував хлопчиків, але вельми попік ноги і дзьоб, які стали кривавими.

Відтоді у лелеки червоні ноги і дзьоб, а крила – чорні від сажі, кіптяви. Господарі віддячили птахові, прилаштували на ясені колесо від воза, щоб він завжди був поруч з ними і виводив малят. Отже, якщо на хаті звиває гніздо лелека, то вірять, що в ній буде лад.

null

Як людина стала лелекою

Колись у нашому краї була велика біда: люди не мали роботи, не вистачало на всіх землі, не раз і шматка хліба не було в хаті. Не витримав такого життя один чоловік та й подався шукати щастя в далях, в заморських краях. Тут він знайшов вічне літо, а головне хліб і воду. А більшого він і не бажав. Воно б, може, й нічого, але стала його діймати страшна ностальгія — сум за батьківщиною. Все більше й більше думав про повернення додому в рідний край. Хоча не назовсім, а так щоб трохи тут жити, а трохи в рідній стороні.

— От якби я мав крила, то міг би хоч раз на рік злітати додому.

Почув його молитви Господь і перетворив того мрійливого чоловіка в лелеку.

Змахнув крильми лелека та й полетів на Україну. Зраділо його серце, коли побачило рідну землю, своє село, батьківську хату. Але й засмутилося, бо вже не міг назад стати людиною.

null

Звив собі гніздо на дереві, що росло у дворі колишньої хати, і став там жити. Так жив до кінця літа, аж стало його знову тягнути в чужий край, де тепло і харчі є. Зібрався та й полетів у вирій, до теплих земель.

І так відтоді літає туди-сюди, по кілька місяців живе на батьківщині, арешту на чужині. Сім’я його розмножилася, з’явилися родичі — журавлі, чаплі. Тільки коли підіймуться ці птахи в небо, сумовито кричать: укру-укру.

Не можуть вже вимовити, як перше, слово «Україна», але не забули своєї батьківщини.

В Україні лелека вважається вісником весни. Приліт птахів весною відзначався людьми здавна.

null

Зникнення птахів восени і повернення навесні здавалося дивним. Древні  слов'яни вважали, що птахи на зиму летять у вирій.

В українській мові збереглось це слово «вирій» — рай древніх слов'ян. Повертання птахів навесні пов'язувалось зі звісткою богів, пізніше було прив'язане до християнських весняних свят.

В Україні багато прикмет про погоду, пов'язаних із білим лелекою. Він приносить тепло і забирає його назад до вирію.

  • Рано прилетів — буде тепле літо.
  • Лелека починає непокоїтися — на погану погоду.
  • Активно тріщить увечері дзьобом — завтра буде сонячний день.
  • Стоїть на одній нозі — значить треба чекати похолодання.
  • Якщо не відлітає далеко від гнізда, а тримається поблизу, — на негоду.
  • Коли птах погожого дня тримається сухого місця, то й наступний буде сонячним.
  • Перед тим, як здійметься вітер, лелеки довго кружляють біля своїх гнізд.
  • Заклекотали лелеки в гнізді — час садити цибулю.

ЛЕЛЕКА – символ любові до батька-матері, котрі благословили тебе на світ, а тому це – й символ сімейного благополуччя, любові до рідної землі, Батьківщини. Щасливий той двір, де є гніздо лелеки, бо він – птаха священна, за розорення його гнізда – кара вогнем. Лелека є символом вогню і сонячного світла.

Кожен врятований птах – це врятоване ЖИТТЯ! Тому поширюйте інформацію серед своїх родичів, знайомих, друзів, парафіян, односельчан.

null

 

null

 

null



Віктор Аверкієв, фото автора

Більше фото можна подивитися ТУТ.


Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу tenews.te.ua@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер, долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук, підключайтеся до каналу Телеграм.
Джерело: TeNews