Як приємно спостерігати, коли оновлюються сільські бібліотеки, коли вони стають не гірше міських. Адже як важливо в умовах децентралізації йти в ногу з часом, не відставати від запитів і формату сучасного світу. Такі зміни – це важливий шанс для громад не просто модернізовуватися, а й створювати комфортні умови як для працівників культосвітніх закладів, так і для їхніх відвідувачів. Днями пощастило відвідати Байковецьку центральну сільську бібліотеку, що у селі Лозова.
Після кардинального оновлення бібліотеку не впізнати. Той, хто пам’ятає, якою вона була раніше, не буде заперечувати. Без сумніву, це заслуга керівництва громади. Сьогодні ж у світлому та просторому приміщенні напрочуд комфортно і затишно. На сучасних книжкових полицях височіють строкаті та оксамитові палітурки різноманітних видань: аж очі розбігаються. (До слова, сучасні й комфортні бібліотеки згаданої громади у селах Курники, Байківці, Шляхтинці). Подекуди визирають дитячі іграшки, воно й зрозуміло, щоб було цікаво найменшим читальникам. На окремих поличках тематичні куточки з новими надходженнями. Радісно зустрічає головна берегиня книгозбірні, директорка центральної сільської бібліотеки Наталя Руда. Поки я вивчаю «вміст» книжкових полиць, до бібліотеки заходить школярка Тетянка Риба. Просить твори Квітки-Основ’яненка…Незабаром вересень – школа.
Перегляньте також:
- У тернопільському музеї представили унікальну скульптуру невідомого автора
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
Несподівано пані Наталя відчиняє двері навпроти і кличе мене – хоче щось показати. Заходжу… і вражено зупиняюсь: у великій актовій залі ліворуч довгі стелажі, на яких безцінна колекція старовинних речей і предметів. Побачивши моє зачудування, пані Наталя розповідає:
– Ця колекція створювалась поступово, знаходилась у колишньому не відремонтованому приміщенні. А після його оновлення, зрозуміло, довелось її звідти забирати. Розмістила, поки що, тут, тимчасово, бо вона потребує окремої музейної кімнати.
Наталя Руда знає все про кожну старовинну річ. З особливою шанобою бере кошик, сплетений з лози. З ним ходила до церкви святити паску ще її бабуся, і разом з нею – вона. А ось цей глек, який за формою нагадує єгипетську амфору – має понад сто років. А ось ця лампа…
На внутрішній стіні бібліотеки «розквітло» книжкове дерево: справжній креатив! Пройти повз нього без усмішки на обличчі неможливо, викликає суцільний позитив. Мені подумалось, яке це щастя мати в громаді відданих своїй справі людей, які власним прикладом працелюбства можуть вести за собою інших. Тим часом вдома несподівано знайшла підтвердження своїм думкам, коли прочитала на сторінці у ФБ, що 5 серпня минуло 22 роки – саме стільки часу працює в бібліотечній системі Наталя Руда.
Валентина Семеняк.
