Вперше Тернопіль (як Тарнополє) згадується у квітні 1540 р. У грамоті короля польського і великого князя литовського Сигізмунда І.
На відміну від багатьох європейських середньовічних міст Тернопіль має фіксовану дату заснування – 15 квітня 1540 року, коли королівська канцелярія у Кракові надала локаційний привілей (Loсaciо oppidi Tarnopolie) великому коронному гетьману Польського королівства Яну (Іоанну) з Тарнова на заснування оппідума (містечка-фортеці) Тарнополє на закинутому (спустошеному) місці, званому Сопільче.
Перегляньте також:
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
Назва «Тарнополь» вперше фіксується у документі, написаному «руською» мовою, під 1575 роком. Оригінал грамоти зберігається у головному архіві давніх актів міста Варшави (Республіка Польща).
Спорудження замку та оборонних укріплень велося швидко, так що через вісім років роботу було завершено. Товщина стін нижньої (цокольної) частини сягала від 2,5 до 5 метрів. В центрі була розташована велика площа на ній проводилися зібрання, ярмарки та оголошувалися накази
Від міста замок був відділений вузьким сухим ровом — «фосою» й обнесений земляним валом із дубовим частоколом. З країв височіли муровані прямокутні вежі з бійницями. До замку можна було в’їхати зі сходу через кам’яну браму з підйомним мостом. Дві оборонні вежі зруйновано турками в 1690 p., більше їх не відбудовували.
Біля дамби, на підвалинах древнього дерев’яного храму (історія якого сягає XIII ст., часів Данила Галицького), водночас із замком була зведена мурована з каменю-пісковика церква Здвиження Чесного Хреста. Старожили називають її Надставною. Складається вона з основного об’єму — церкви і масивної триярусної вежі-дзвіниці, прибудованої із заходу на початку XVII ст.
В травні 1548 року Тарновський домігся в короля права на спорудження ставу між берегами Серету, який в скорому часі був створений і відігравав важливу роль як елемент фортифікації, так і об’єкт господарської діяльності.
У XV—XVI століттях місто було захищене високими стінами, викладеними з великих кам’яних брил. Замок мав охороняти південно-західні кордони королівства від набігів татар і турків, які все ж у 1544—1698 рр. чотирнадцять раз спустошували місто, вбивали чи забирали в полон його мешканців.
Так восени 1544 р. жителі утримували поселення з недобудованим замком від нападу татар, аж доки не підійшов сам Ян Тарновскі з військом із Сандомира і не відігнав нападників. Міщани ховалися в підземеллях, що були пристосовані до тривалої облоги.
У 1548 році місто отримало так зване німецьке, Магдебурзьке, право, згідно яким Тернополю надавались деякі привілеї. А саме: його жителі на 15 років звільнялися від податків, на 20 років від сплати мита, а також право влаштовувати три ярмарки на рік та щотижневі торги і мати склади на товари для закордонних купців.
Основну частину мешканців міста становили русини-українці (ймовірно вихідці з Галича). Другою за чисельністю групою були поляки. Згодом виникла єврейська спільнота.
Ян Тарновський будучи коронним гетьманом Речі Посполитої не часто бував у Тернополі. Проте місто добре адмініструвалося, його економіка зростала і приносила гетьману значні прибутки, ставши осередком торгівлі та сільського господарства. Тарновські володіли містом до 1570 року, після чого воно перейшло у власність князя Костянтина Острозького.
Джерела:
Бойцун, Л. Тернопіль у плині літ [Текст]: Історико-краєзнавчі замальовки /Л. Бойцун. — Тернопіль, 2003. — 392 с.
Дуда І. Тернопіль [Текст] / І. Дуда // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль, 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 402—406.
Тернопіль / Tarnopol: історія міста [Текст] / О. Петровський, О. Гаврилюк, В. Окаринський, І. Крочак. — Тернопіль, 2010. — 216 с.; іл.
