У світлиці бібліотеки- музею «Літературне Тернопілля» відбувся творчий вечір тернопільської поетеси, лавреатки літературної премії імені Степана Будного, Наталі Близнюк. Модерував захід професор, доктор мистецтвознавства ТНПУ ім. В. Гнатюка Олег Смоляк.
Участь у заході взяли письменники Анна-Віталія Палій, Ольга Кміт, Марія Назар, Зиновій Кіпибіда, Володимир Мацикур, поетка-піснярка Богдана Дурда, Галина Музика-Дричик, Марія Гуменюк, Олександра Кара, Зиновій Казьо, Богдан Кушнірик, Василь Глемба, авторка цих слів. Свої вірші читала Наталя Близнюк. Прозвучали пісні у виконанні студентки факультету мистецтв ТНПУ Соломії Бронецької.
Перегляньте також:
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
Є поети які, заледве написавши кілька десятків пробних віршиків, поспішають друкувати книги, та й то – не одну. Тернопільську поетесу Наталю Близнюк знаю давно – зустрічаємось на засіданнях обласного літературного об’єднання, яке працює при Тернопільській обласній організації НСПУ. Надзвичайно скромна особистість як в житті, так і в літературі. Таких зараз треба ще пошукати: вдень з вогнем не знайдеш.
Дуже влучно відгукнувся про неї відомий поет, член НСПУ Володимир Кравчук у передмові «Часопростір слова» першої книги поетеси «Печать Іоанна»: «… молода поетеса пропонує «вибране» з написаного, але ще не виданого. Як на мене, це – феноменальна рідкість».
Вже з перших рядків вірша без назви, Наталя майстерно вводить читача в медитативний стан. І ти, розчиняючись під дією викристалізованого слова, починаєш дивуватися: а й справді ж , «Сонце на свічці – вечірня кульбаба» – як же я раніше цього не помітила? «Дмухає ніч на кульбабу – і вечір відходить із миром». А як вам таке: «Замах безодні на світло»? Практично у кожній строфі колосальна думка, яка помітно виокремлюється і її можна розвинути, щоб знову виписати нове поетичне тло. Читач має унікальну можливість разом з автором сконцентрувати свою увагу на кінчику полум’я свічки і спостерігати за таїною народження світла.
Поезія Наталі Близнюк потребує читача інтелектуала, це правда. Зазвичай, світ потребує «силаботоніки» – класичних поетичних розмірів. Так нас виховували, на цьому ми росли. Зрештою, класика є класика, це як батько і мати. Без них – нікуди. Вона завжди залишатиметься взірцем для всіх. Отож про поетичне слово Наталі: воно не вписується у звичаєві рамки чи простори загальноприйнятного у суспільстві. І в цьому її особливість і неповторність.
В організації згаданої зустрічі участь взяли бібліотека -музей «Літературне Тернопілля», факультет мистецтв ТНПУ ім. В. Гнатюка, літературне об’єднання при Тернопільській обласній організації НСПУ.
Фото: Валентина Семеняк
