У приміщенні Тернопільської «Просвіти» відбулася презентація «Літопису товариства «Вертеп» – другого і доповненого видання, присвяченого 30-ій річниці згаданого Товариства. Це спільний проєкт подружжя Надії та Петра Шимкових. Перший «Літопис» побачив світ 15 років тому, він був невеликий за форматом: перелік дат, кілька спогадів, трохи світлин.
Подію коментує член ради ГО “Всеукраїнське Товариство “Просвіта” імені Тараса Шевченка” – Петро Шимків: – Цього разу ми вирішили до кожного згаданого року додати по кілька фотографій, адже вони були для нас знаковими. Остаточно всі дати ще не відновили. Це ще у майбутньому. Багато праці здійснено завдяки Оксані Гребеняк, художньому керівнику, яка вела записи упродовж останніх років. Друга частина щойно надрукованого «Літопису» – 10 спогадів членів Товариства «Вертеп». До спогадів долучилися наші духовні наставники Олег Герман, Михайло Чорнописький, Ігор Олещук.
Перегляньте також:
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
Розповідає голова Тернопільської обласної організації «Ліга українських жінок Тернопільщини» Надія Шимків: – Літопис – це підсумок 30-річної діяльності Вертепу. Це історія нашого Товариства і в його діяльності, і в постатях. Ми використовували багато фотографій. Саме завдяки їм можна було відродити в пам’яті всі події, які відбувались упродовж згаданого часу. Багато вертепівців погодились написати спогади про ті доленосні для кожного часи: як саме зароджувалось Товариство. Дуже дякуємо пану Олегу Герману, Михайлові Чорнопиському, який, до слова, був тоді викладачем у нашому педагогічному університеті. Це наші духовні батьки і духовні наставники. Вони завжди нас підтримували. Тішимося, що Товариство наше живе, а його робота і діяльність продовжується в наших дітях. Готуючись до презентації видання, знайшла фотографію нашого дитячого вертепу за 2002 рік. У 2015 році сформувався новий дитячий вертеп, по суті це вже діти тих дітей. Художнє оформлення здійснив незмінний художник нашого Товариства Володимир Окрутний. Був час, коли Товариство випускало друковані видання. Це і перша весняна збірочка про гаївки «Цвіт нев’янучої поезії» (упорядник Олена Стасишин – перший мистецький керівник), наша газета «Посвіт», книжечки «Дарунки Святого Миколая», «Христос родився», «Україна понад усе» , видання про гаївки, зібрані етноекспедицією у 1992 році, збірник повстанських пісень «Лицарі волі». Надзвичайно знаковою подією було святкування п’ятиріччя Товариства – його діяльності. Тоді воно організувало Всеукраїнську конференцію «Скарби українського народу у житті молоді». Матеріали конференції були видруковані окремим збірником.
Емблема товариства зірка, яку несе пастушок, із дзвоником. Він будить людей, сповіщає про народження Ісуса Христа. І так само це символ відродження нашої держави України.
Василь Когут – голова Товариства «Вертеп»: – Вертеп відіграв у моєму житті велику роль, я віднайшов тут багато друзів однодумців. Ми створили своє неповторне середовище у якому дуже комфортно почуваємось. Стиль роботи змінився, змінились часи. З’явилась волонтерська робота, просвітницька, видавнича.
Тарас Гребеняк: – 1979 рік, перший Вертеп, тоді у Тернополі не було вертепів, ми були першими. Ми ходили містом, по знайомих, по родичах. А завершальний фінал був на залізничному вокзалі. На той час там було багато людей. Ми поставили своє дійство. Пригадую, стояли на сходах, а люди – на другому поверсі. І коли ми закінчили наш виступ, нас почали винагороджувати: на нас згори посипались, як сніг, дрібні гроші. Це було дуже несподівано. З наших виступів зібрали кілька тисяч рублів і передали у Фонд спорудження пам’ятника Соломії Крушельницькій.
На презентацію «Літопису» завітала велика Вертепівська родина Гребеняків: батьки Тарас і Оксана, доньки Мирослава, Василина, Марія, сини Маркіян, Устим. Не було тільки двох старших доньок студенток – Соломії та Іванни. Але всі вони народились із згаданого «Вертепу». Хіба це не диво?
Фото: Валентини Семеняк
