Завжди схиляюсь перед тими, хто досліджує історію рідного краю, а маленьких сіл – й поготів. «Наша церква – храм душі» – так називається історико-краєзнавчий нарис про минуле та сьогодення церкви села Доброводи, який вийшов окремою книжечкою за редакцією письменниці і журналістки, просвітянки Марії Назар. Та ж і нагода яка! 225 років храмові у році, який вже проминає і стає причетним до історичного розвою нашої держави!
У ній використані спогади земляків, історико-краєзнавчі й архівні матеріали, а також літопис села. У цьому важливому проєкті також взяли участь члени Товариства «Просвіта» вже згаданого села: І. Залеський, М. Левицька, М. Коник. У виданні можна прочитати розділи «З історії народження Доброводівської церкви», «Адміністративно-господарський устрій церкви», «Дзвіниця як духовна посестра церкви», «Наш оберіг – наша каплиця», «Духовні та писемні раритети церкви», «Духовно-просвітницька місія церкви», «Із літопису села про участь церкви в національному відродженні в роки Незалежності України», «Відзначення свят у селі», «Бувальщини, перекази, легенди», «Священнослужителі на парафії». Книга щедро проілюстрована кольоровими світлинами, які яскраво і доречно збагачують духовні тексти, допомагають їх краще візуалізувати.
Перегляньте також:
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
- У Тернополі презентують чуттєву книжку подільського поета, який викриває злочини рф в Україні
«Перша церква була дерев’яною. Священника возили на богослужіння із села Колодно, що було тоді містечком. Говорили, що одного разу на Великдень поїхала фіра по священника до Колодно, а що падав увесь день дощ, то священник не приїхав і селяни їли тоді непосвячені паски» – йдеться у давніх записах. Коли вже згодом зводилася камінна будова храму, то будівництвом керували приїжджі італійські майстри Ян Бабицький та Андрій Козинський. «Під час зведення храму було покладено капсулу про назву храму в честь Великомучениці Параскеви. Стіни зводили всім селом. Найактивнішими було 48 родин. Спочатку було зведено дзвіницю, потім на місці дерев’яної – нову церкву. Згідно даними метричного документа, першим священником нового храму став отець Дмитро Кудрицький».
Книжка «Наша церква – храм душі» – це добрий поштовх для того, щоб і собі взятися за дослідження історії свого місця народження (села, містечка, церкви або навіть і школи), ну, і, звісно, родоводу. Бо якщо кожний з нас заглибиться навіть в історію своїх родових коренів, то зробить дуже велику справу, адже з історій наших родів твориться історія великого народу. А якщо це так, то справдяться слова Пантелеймона Куліша, який колись сказав: «Рідне слово, рідний розум, рідна й правда буде». Одним словом, творімо нашу рідну історію разом. А книжка доброводівських просвітян – гарний приклад для наслідування.
