9 грудня в кінопалаці по вул.Івана Франка відбулася презентація стрічки про нашу мову, мовне питання у нашій державі за участю автора ідеї та сценарію Лесі Воронюк та режисера Сергія Кримського (за підтримки ВП ГО «Ділові Українські Жінки»).
Фільм зібрав повний зал, і це є підтвердженням того, що люди розуміють, яке значення має мова, особливо у цей складний для нашої країни час.
Перегляньте також:
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
- На Тернопільщині переселенці можуть отримати грантові кошти на відкриття власної справи
Українську мову в Україні забороняли, переслідували носіїв мови, вбивали протягом століть. За рідну мову в Україні вбивають і сьогодні. 8 грудня в Бахмуті Донецької області поховали Артема Мирошниченка за те, що розмовляв… українською!.. І це болить кожному небайдужому серцю.
Причини та наслідки такого сучасного становища мови, конфліктів та нинішньої конфронтації навколо мовного питання грунтовно досліджено, проаналізовано та донесено до глядача авторами фільму. Поза політичною площиною, через історичні факти, аргументи, докази та висновки фахових лінгвістів, істориків, мистецтвознавців, досвід інших країн (зокрема, Білорусі та Ізраїлю) стрічка руйнує насаджені ворогами міфи, що їх використовують сьогодні як зброю на інформаційному фронті, і виконує надзвичайно важливу просвітницьку місію. Окремі факти та моменти під час перегляду були новими для багатьох, окремі були настільки зворушливими, що викликали сльози на очах. Мене особисто вразив вчинок маленького хлопчика, в якому він жертвує гроші, що наколядував, для розвитку рідної мови, а також епізод із пораненим бійцем з позивним «Соловей», який співає(живе, дихає)…поки голос (сили) має…
Після завершення фільму люди ділилися своїми враженнями та емоціями, своїм досвідом щодо мовного питання. Зокрема, солістка гурту «Фіра» Ірина Музика зазначила, що «і нам, україномовним западенцям, в яких нібито немає проблем з українською мовою, є над чим замислитись і працювати. Давайте будемо пильними, давайте будемо уважними і прискіпливими у всіх питаннях захисту нашої мови, включаючи і музику, яку слухаємо, і контент, який читаємо в інтернеті. Давайте будемо активними та діяльними!». До конкретних дій, а саме приєднуватись до ініціатив з пропагування української мови, пісні, розповсюдження української книги закликала колишній військовослужбовець Ірина, поділившись досвідом зі збору книг для жителів Луганської області, які зараз там хочуть читати. Мова – це також потужна зброя, якою може і повинен кожен воювати на інформаційному фронті.
«Соловей співає, доки голос має» – така назва фільму спонукає нас зробити висновок, що солов’їна рідна українська мова буде жити, доки ми будемо захищати її, плекати та любити. І так буде. Нескорена мова нескореного народу буде процвітати.
Творці фільму для цього проробили колосальну роботу, протягом 65 хвилин вони донесли правду про цілеспрямований лінгвоцид нашої мови та русифікацію, про необхідність її розвитку та захисту.
Виручені кошти за перегляд фільму будуть передані на благочинну місію: для дітей з інвалідністю в рамках привітань із зимовими святами.
Вікторія Дайвер
