У той час як наших українців практично неможливо «відірвати» від ґаджетів, світ починає змінюватися, він повертається до паперової книжки. Ми ж знову відстаємо, ми як і раніше, продовжуємо копіювати «сотворене» світом раніше. Цікаво, чи пам’ятає хтось з вас свою першу прочитану книгу із шкільної бібліотеки? Передбачаю запитання, мовляв, а що, вони ще й досі є? Уявіть собі! Однак, ширяться чутки (і не безпідставно), що шкільні бібліотеки «нагорі» хочуть ліквідувати.
Волею щасливого випадку опинилась у шкільній бібліотеці Тернопільської ЗОШ №11. Після спілкування із берегинею цієї книгозбірні пані Любою Гринь, зрозуміла, саме на таких людях і тримається світ. Той світ, що не матеріальної, а духовної природи. Уявіть –25 років на одному місці! Працювати тут не просто. Спробуйте переконати сучасну дитину, яка озброєна всілякими ґаджетами, що читати паперову книжку завжди було, є і буде актуальним. Обслуговує бібліотека понад 1000 учнів (це 37 класів).
Перегляньте також:
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
- «Може написати «Слава росії»: тернопільська бібліотека потрапила у скандал
Попри те, у згаданій шкільній бібліотеці книг не багато, нових надходжень практично немає. Однак пані Люба докладає всіх зусиль, аби бібліотеку зберегти за будь-яких умов. Вже 25 років поспіль проводить «Посвяту у читачі» наймолодших школяриків. Іноді їй буває дуже сумно. А щоб ви робили, якби до вас прийшла одна із мам і категорично заявила: «Моя дитина книжок тут читати не буде, в неї їх вистачає вдома!». Як багато залежить від бібліотекаря – донести до дітей, іноді до батьків (після вивчення «Букварика») просту істину: книжка – це особливий храм знань. Зрештою, у всьому світі наразі існує КУЛЬТура читання. Її ніхто не відміняв. Нам, на жаль, цьому ще треба вчитися і вчитися.
Фото: Валентина Семеняк
