Пишу задля того, аби привернути увагу як роботодавців, так і застрахованих осіб. Сумна статистика нещасних випадків на виробництві за 9 місяців спонукає нас всіх замислитись над тим, що стається кожного дня, щогодини, щохвилини, якою ціною платимо інколи за легковажність.
Як би не намагалися фінансово допомогти, проявити співпереживання працівники Фонду соціального страхування України, яку б людяність не виявляли роботодавці, друзі, рідні, але, на жаль, ніхто не поверне дружині чоловіка, дітям батька, а самим потерпілим здоров’я.
Перегляньте також:
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
- У Теребовлі в лікарні помер захисник 46-річний Андрій Мегеденюк
За 9 місяців по Теребовлянському відділенні мали місце 7 нещасних випадків. Кожен випадок – окрема історія. Історія, якої могло б не статися, якій можна було зарадити, якби не байдужість та халатність окремих осіб. Це, мов палка з двох кінців. З одного боку ссуб’єкт господарювання, який зобов’язаний дбати про належні та безпечні умови праці. З іншого – працівник, який мусить дотримуватись всіх інструкцій та належно виконувати посадові обов’язки. А виникають нещасні випадки тоді, коли хоч одна зі сторін нехтує елементарними правилами безпеки.
За кожним випадком – біль, сльози, втрата. У кожного потерпілого сім’я, рідні, близькі. Коли ти залишаєшся хоч на хвилинку зі своєю бідою, тоді як уві сні бачиш свій пройдений шлях і той нещасний випадок, якого могло б не бути. 20-річний молодий, енергійний юнак Андрій пішов працювати монтером колії регіональної філії «Львівської залізниці». В 2001 році була зустріч з дівчиною Галиною, яка потім стала йому дружиною. У подружжя народилось троє діток. Працювали, придбали будинок в с. Перемилів. Здається, залишилось тільки дякувати Богу і насолоджуватись життям. Але життєві труднощі виникають на шляху кожної людини. Хочемо ми цього чи ні, але навіть в найспокійніші часи людина не може пройти свій життєвий шлях без зустрічі з ними. Так було і цього разу. Перший день літа 2016 року так і залишиться в пам’яті Андрія. При виконанні роботи на колії впав із залізобетонного моста висотою 9 метрів. Сирена швидкої, біль і втрата свідомості. Прикутий до лікарняного ліжка і поруч дружина, на руках у якої троє неповнолітніх дітей. Життя цього чоловіка змінилось в один момент. А цього могло б і не бути, якби …
Психологічно було важко усвідомити, що більше не зможе ходити. Тиждень лікарі відчайдушно боролися за його життя і прийшло друге народження Андрія на цей світ. Він знайшов у собі сили, щоб жити, займатись улюбленою справою й щодня вдосконалюватись. Трагедію, що раптово сталась у житті, розділили працівники Теребовлянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в області, роботодавець, друзі.
Наполегливість, цілеспрямованість та віра повернули Андрія до звичайного ритму життя. Чоловік – знову на попередньому місці роботи, де і працює сьогодні. Цього року пройшов медико-соціальну реабілітацію як потерпілий на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування в санаторії «Авангард». Довго переконували працівники Теребовлянського відділення Андрія про важливість санаторно-курортного лікування. І результат цього вартував. Поправлене здоров’я, позитивні враження від лікування і бажання на майбутнє оздоровлюватись в санаторії – найвища подяка працівникам відділення.
Фахівці забезпечують своєчасне нарахування та надходження страхових виплат потерпілим, цікавляться їх потребами, ведуть роботу із залученням людей з інвалідністю до активного суспільного життя. Але інколи цього мало для того, щоб допомогти людям подолати біль, розчарування, віднайти в собі сили жити повноцінно.
Тому звертаюсь до роботодавців та всіх людей – бережімо один одного, створюймо належні умови праці та дотримуймось правил безпеки.
Рятуйте себе та інших від необережних травм, від того, чого може не статись. Маємо вберегти найцінніше, що є в людини – життя і здоров’я.
Надія Цубера,
начальник Теребовлянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області
