Як всім відомо – з 12 по 14 липня 2019 року Божого в Марійському духовному центрі Зарваниці проходила загальнонаціональна проща, приурочена 30-літтю виходу УГКЦ з підпілля та Молитві за мир в Україні. А волонтери і під час цього дійства виконували свою добродійну місію, давали притулок на ніч землякам, пропонували смачні страви всім бажаючим і таким чином нагодували дуже багато прочан.
Прибули волонтери до Зарваниці в другій половині дня 12 липня та розбили великий намет на 40-50 чоловік неподалік від р. Стрипа і в той же час близько від джерела та купелі Святої Анни. Бувалий волонтер Михайло Самець розповів: «Цей намет у нас є ще з часів Революції Гідності й ми ось вже вчетверте приїздимо до Зарваниці на прощу та допомагаємо прочанам із Теребовлянщини з ночівлею та харчуванням. Намагаємося людям влаштуватися в нашому наметі більш-менш комфортно, щоб вони не піклувалися про нічліг та про харчування у цім Святім місці, а всі свої помисли, час присвячували молитвам та думкам, почуттям до нашого Господа Ісуса Христа. Дуже приємно чути щирі слова подяки у відповідь від людей, напевно це вартує більше за всі скарби на світі».
Перегляньте також:
- Захисницю з Теребовлі Тетяну Ліщинську нагородили почесною відзнакою «Хрест Військова честь»
- Мoлилися зa укрaїнських вoїнiв: Віряни у Зарваниці пройшли театралізованою Хресною ходою
Не будемо розповідати про історію Зарваниці, як там з’явився Святий лик Матері Божої Зарваницької та забило цілюще святе джерело, лише скажемо, що це місце дійсно святе і не просто вибране Богом. Храми, чоловічий монастир та інші будівлі розташовані у надзвичайно мальовничій улоговині посеред лісистих горбів і понад рікою Стрипа, де із самого ранку чути спів птахів та звуки дзвонів, де навіть дикі птахи такі, наприклад, як качки, майже ручні і не бояться людей. Кожну людину, яка тут побувала хоч раз, тягне сюди знову і знову, а свята вода джерела в буквальному сенсі оживлює, надає снаги та бадьорості. І хоч цього року погода була не дуже сприятливою – то світило сонце, то падав дощ і ставало досить прохолодно, особливо в ночі, те прочанам від малого до старого не заважало приймати святу купель, перед тим помолившись.
За головного кухаря у волонтерів був Олексій Стадник, але всі решта також йому допомагали з доставкою води, рубанням дров, розпалюванням багаття, обробкою продуктів тощо. Які ж страви готувались? Найперше, це гречана каша з тушонкою, розсіл із домашніх курей, була і юшка та смаженина із свіжо впійманої риби – щуки, чай, кава, канапки, солодкі смаколики і все це безкоштовно, доброчинно. Особливо всім сподобалася каша, найбільше її хвалили прочани із Кіровоградщини, вони казали російською, – Єщьо нє кушалі такой! – Зрозуміло, волонтери жартували і відповідали, що то особлива каша, бандерівська. А Олексій міркував, – Сам не знаю чому вона така смачна вийшла, можливо через те, що варилася на воді із святого джерела. – Окрім маси привітних слів подяки, дехто з прочан пригощав і волонтерів, зокрема який чоловік приніс цілу миску малосольних огірків, а молодиці пригощали домашньою випічкою, цукерками, навіть шоколадом.
Польові кухні вивезли і військові, вони напевно нагодували більше прочан, але чомусь дехто все таки йшов лише до теребовлянців.
У теребовлянському наметі з першого дня облаштувалась група прочан із с. Ілавче, потім прибули й власне багато теребовлянців так, що в наступну ніч, вірніше під ранок, не було, як то кажуть, і де яблуку впасти. Але волонтери кожному приділяли увагу, обдаровували не лише теплим словом, а й теплими ковдрами та спальними мішками.
Крім того, волонтери зустріли багато старих друзів тут, познайомилися з новими. Особливо слід відмітити військових, з якими патріоти згадували місця на Сході України, де вони бували з гуманітарною місією, де попадали під ворожі обстріли, згадували спільних знайомих. Один з тих військових виявився командиром одного теребовлянця-поета, що вже вдруге подався за контрактом захищати рідну землю. Й тут же голова організації Роман Кривінський по мобілці зв’язався з солдатом. Так, що по телефону говорив офіцер та і декілька волонтерів із своїм земляком з самої передової російсько-української війни.
В той час проща проходила запланованим чином, на неї йшли пішки, їхали на велосипедах, на власних авто та автобусах прочани зі всіх областей України, АР Крим, із закордону, наприклад, із Польщі, Чехії, США, Канади, Італії, Данії, Франції, Німеччини, Росії, Казахстану та інших країн. Також великими групами прибували представники громадських, Всеукраїнських організацій. Так, неподалік від теребовлянських волонтерів розмістилися табори Всеукраїнської організації «Тризуб», ГО «Спілка ветеранів АТО Теребовлянщини», «Правий сектор»(до речі, Теребовлянським районним відділом його керує наш земляк і волонтер Тарас Конон, який також вітав волонтерів, своїх друзів), військові, Тернопільський Пласт та інші.
Цього року прощу відвідало понад 80 000 паломників, священнослужителів було близько 200 осіб різних духовних рангів. О 16.00 13 липня Блаженнійший Патріарх Святослав Шевчук зустрівся із прочанами. В суботу та до обіду в неділю проводились спільні Літургії у храмах, а вночі відбулася Хресна хода із свічками та освячення води, опівночі панахида за загиблими воїнами АТО, тоді ж проходили духовно-мистецька програма, нічні чування. В неділю після ранкової служби Божої владики та священики пройшли від собору до подіуму на чудотворному місті та привітали всіх прочан. Після цього діялася Архиєрейська Божественна Літургія. По ній Блаженнійший виступив з проповіддю, яка вразила своїм змістом всіх прочан, кожен замислився, оцінюючи та переоцінюючи своє життя, діяння та відношення до Бога. «Бог каже усім нам: мало слухати, потрібно слухатися. Треба почуте Слово перетворити на мірило й правило свого життя. Ба більше, варто підкорити свої життєві рішення та вчинки животворящій силі так, як у війську солдат виконує накази свого воєначальника, а слуга – накази господаря… Сьогодні Христос нам промовляє: слухайте того, хто вас сотворив, хто є господарем вашого життя, хто приходить до вас, щоб відновити усі ваші сили. Він є джерелом вашого життя і відродження… Лінія фронту боротьби між добром і злом не пролягає десь на сході України, а пролягає через моє серце. Я повинен буду захистити ту свободу, яку 30 років тому через віру і як чудо для України дав нам Господь…», – відмітив зокрема Глава УГКЦ.
Отже, за час прощі кожен вірянин мав можливість очиститися та збагатитися духовно, зміцнити свою віру, дістати заряд енергії на цілий рік, а то і більше.
Більше фото можна подивитися ТУТ.
Віктор Аверкієв, фото автора
