Кандидатом у народні депутати України на дострокових виборах до Верховної Ради України в одномандатному виборчому окрузі №166 (Гусятинський, Теребовлянський, Бучацький, Монастирський райони) є багаторічний голова Селянської партії України, уродженець Тернопільщини Зеновій Холоднюк. Пропонуємо читачам «Свободи» інтерв’ю з кандидатом у народні обранці.
– Зеновію Васильовичу, з чим ви йдете до Верховної Ради України?
Перегляньте також:
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
– Моя головна мета – повернути життя в село.
Тому що сьогодні українське село перебуває у стані глибокої кризи.
Економічна руйнація, тотальне безробіття, розвалена інфраструктура, розбиті дороги, відсутність нормальної медицини, освіти й перспектив для молоді, безнадійна соціальна прірва призвели до зубожіння і стрімкого скорочення сільського населення. Дехто спивається, молодь тікає, залишаючи батьків на самотнє безрадісне існування. Цілі села зникають з мапи України.
Якщо негайно не вжити стратегічних, державницьких заходів, то незабаром можемо опинитися в точці неповернення, коли буде вже пізно. Цього не можна допустити за жодних обставин. Спільними зусиллями ми зобов’язані повернути життя в село!
Якщо влада руйнує село, то селяни мають самі стати владою. Саме тому я висунув свою кандидатуру до Верховної Ради України.
– Зеновію Васильовичу, я погоджуюсь, стан українського села дійсно жахливий, але що саме ви збираєтесь робити, коли станете депутатом?
– Я іду до парламенту на окрузі, іду як самовисуванець за підтримки партії, яку очолюю, – Селянської партії України, Тернопільського земляцтва та Всеукраїнської Асоціації пайовиків.
Тож, якщо буде Божа воля, щоб люди обрали мене депутатом і це станеться, в мене буде два напрямки роботи – загальнодержавний, у парламенті, і робота на своєму виборчому окрузі. Це не одне й те саме.
У парламенті я ставлю своїм завданням внесення й прийняття стратегічно важливих для села законопроектів, і я зроблю все можливе і неможливе, щоб вони були прийняті. А якщо депутати їх не підтримають, що ж, тоді, по-перше, побачимо, що новий парламент мало чим відрізнятиметься від попереднього, по-друге, знатимемо, як діяти далі. За таких обставин ми піднімемо селянські маси, будемо жорстко мітингувати, виносити теми у національні ЗМІ, залучати міжнародну спільноту. Бо вже досить. Село необхідно рятувати невідкладно, а не розтягувати вирішення цього питання на місяці й роки. Причому, зробити це цілком реально.
Першим питанням, яке ми ставимо, на державному рівні визнати відродження села першочерговим національним пріоритетом і прийняти пакет спеціалізованих законів, які, окрім іншого, передбачали б встановлення потужного державного фінансування села, створення безпрецедентних умов для залучення іноземних інвестицій, податкові канікули для малого фермерства, комплексну систему кооперації й кредитування на селі тощо. Якщо комусь у Верховній Раді незрозуміло, навіщо це потрібно, я покажу їм на великому екрані десятки публічних відео, у яких зняті вимерлі села України. Де, наприклад, старенька бабуся доживає свого віку одна – одна на все село, в якому не залишилось людей, а тільки напівзруйновані хати. Або села, на місці яких – лише руїни. Або статистику про те, де нині перебуває працездатне населення села і яка кількість цих людей тяжко працює на некваліфікованих роботах на чужині, покинувши вдома сім’ї, аби їх прогодувати. І щоб усе це побачили не лише депутати, а й журналісти, запрошені міжнародні гості. Щоб владі, зрештою, «запекло».
Ми маємо усвідомити, що проблема врятування села наразі не менш важлива, ніж збройний захист від агресії Росії. Борони Боже, я не хочу нічого поганого сказати про наших хлопців чи про необхідність захищати Батьківщину – це наш обов’язок, і, до речі, я, як і багато інших патріотів України, допомагав учасникам АТО, чим міг: закуповував дизельне пальне, допомагав волонтерам, через особисті безпосередні контакти організував надходження гуманітарної допомоги з Європи. Але сьогодні йдеться про інше. По селу сьогодні не треба стріляти з гармат або утюжити його танками, достатньо тільки залишити все, як є, і село вимре за кілька років – саме, без сторонньої допомоги. А найстрашніше те, що цього жаху нібито ніхто не помічає, тому необхідно бити в усі дзвони. І трибуна парламенту – це те місце, з якого мене почує вся країна і звідки можна проголосити рішення, які необхідні селу, як повітря.
– Ви також казали про другий напрямок роботи – на своєму окрузі №166…
– Для мене округ – це не номер. Це – люди, які там живуть. У межах округу, де я іду в парламент, чотири райони: Теребовлянський, Монастириський, Бучацький і Гусятинський. Люди там мають велику кількість проблем.
Одна з перших – це дороги, які ніхто не робить роками, а якщо роблять, то на один раз, аби відмити кошти. Я покладу край цій безгосподарності, принаймні у своєму окрузі. Я виб’ю фінансування на дороги в цих районах та селах і жорстко проконтролюю всі витрати та якість будівництва.
Друга, і не менш важлива, – це дорогий газ. Як може людина, отримуючи пенсію 1 600 гривень, сплатити 3 000 за газ узимку? Зверніть увагу: ще у 2012 році тодішня опозиція звинувачувала Януковича, що газ для потреб населення є дорогий і що в нас є сімдесят мільйонів кубів газу власного видобутку, який дешевий і його можна дати людям. Було таке? Було. А потім що стало? Януковича, слава Богу, вигнали, а газ дешевшим не став, навпаки, подорожчав у кілька разів. І тут не треба кивати на війну, що ми вже нібито не купуємо газ у Росії і все стало дорого, бо ж мова про газ власного видобутку. То куди він подівся? Миші з’їли, як в анекдоті, чи опинився на підприємствах олігархів, замість того, щоби потрапити до осель людей? Ось це, до речі, теж питання рівня парламенту, і я буду порушувати його «на повну». Люди мають платити менше.
Далі – питання роботи й перспективи для життя. Ледве не половина людей – на заробітках. Треба залучати інвестиції, відроджувати економічну базу, створювати робочі місця. Як голова Селянської партії України я маю багато міжнародних зав’язків, передусім, у Європі, Канаді та США. Тому одним зі своїх першочергових завдань бачу залучення інвестицій у ці чотири райони, і я маю змогу це зробити. У нас діє потужна програма кооперації та кредитування малого підприємництва, розроблена фінансистами та науковцями. Я хочу реалізувати у нашій місцевості комплексний пілотний проект, як приклад для України.
Також у мене є можливість запровадити програму благодійної допомоги ліками. Я послідовно співпрацюю з благодійними фондами, і як депутат округу допомагатиму безкоштовними ліками соціально незахищеним людям.
І одне з найголовніших – маю намір і створю потужну систему депутатського захисту. Розгорну мережу дієвих приймалень з кваліфікованими фахівцями, буду особисто проводити на окрузі багато часу і прийматиму людей. Це є винятково важливо, бо депутат, який обраний на окрузі, може бути або номінальним і всю каденцію просидіти у Києві, або дієвим, який дійсно дбає про людей, котрі його обирали. Дієвий депутат – це потужна сила і велика допомога для людей у своїй місцевості. Я буду дієвим.
Газета «Свобода»
