Передвиборчий період завжди є часом, коли суспільство розплющує очі і нашорошує вуха. Всі перебувають у пошуках правильного вибору. Очевидно, що українські націоналісти не мають права упустити цей момент і відмовчатися.
Як відомо, Партія “Правий сектор” разом із Національним Корпусом, КУН та ОУН ітиме на парламентські вибори за спільним списком від ВО “Свобода”.
Перегляньте також:
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
- Не будьте байдужі: термінової допомоги потребує донька захисника з Тернопільщини
Чому націоналісти вирішили об’єднатися? Наскільки міцним та тривалим буде цей союз? Хто з кандидатів увійшов у першу десятку об’єднаного списку? Якими будуть перші дії націоналістів після подолання 5 % бар’єру та проходження в Раду? На ці та інші питання читачам дає вичерпні відповіді заступник Голови Партії “Правий сектор” та кандидат у народні депутати від об’єднаного списку ВО “Свобода” Василь Лабайчук.
– Пане Василю, для всіх політично небайдужих громадян стало новиною, що націоналісти об’єдналися в одну когорту. Відомо, що вже був досвід такого єднання. Але на сьогодні питання варто ставити руба: чим зумовлена оця тенденція до єднання, з огляду на ситуацію, що склалася після президентських виборів? Чим керувався “Правий сектор”?
– Для нас нічого нового не сталося. До об’єднання ми прямували від початку 2017 року. Тоді, якщо пам’ятаєте, був підписаний Національний маніфест. У ньому було окреслено різні фундаментальні для нас речі, але всі вони були та залишаються спільними для націоналістичних організацій, що підписали цей документ. Власне ці наші спільні тези, ці 20 пунктів маніфесту є для нас базовими. З ними ми зараз рухаємося на вибори до Верховної Ради. Першочергово, що спонукало нас об’єднатися — це здоровий глузд, прагматизм і холодний погляд на ситуацію, яка склалася сьогодні в українському політикумі. Ви погляньте на ворожий табір — усі ці Рабіновичі, Мураєви, Кернеси, Медведчуки — вони єднаються, хоча правда не в одну колону, а у дві, але мета у них є спільною і, на жаль, усім нам добре відомою.
– Чи могли б Ви уточнити, хто увійшов в об’єднаний блок націоналістів?
– Якщо говорити про червневий з’їзд партії “Свобода”, наше об’єднання в єдиний список на ньому та майбутню участь у виборах, то: є ВО “Свобода”, як найбільш рейтингова партія, за списком якої ми всі юридично балотуємося; є ми “Правий сектор”; є Конгрес Українських Націоналістів; є Національний Корпус і Організація Українських Націоналістів. Також окремо долучився Дмитро Ярош.
– Можете зробити панорамний огляд першої десятки кандидатів у народні депутати від об’єднаних націоналістів? Нам всім важливо знати, хто ці люди, яке у них реноме та який кейс напрацювань.
– На мою думку, вартує усе ж розкрити першу п’ятірку. Отже, тому, що ми всі йдемо за партійним списком ВО “Свобода”, то першим номером, звісно, є Олег Тягнибок. Цю людину знають і не потрібно розповідати про його заслуги українському виборцю. Наступним у списку є лідер Нацкорпусу Андрій Білецький. Третій – Дмитро Ярош. Четвертий — Андрій Тарасенко, лідер політичної Партії “Правий сектор”. І на п’ятій позиції розмістився колишній кандидат у президенти України Руслан Кошулинський.
– Про топових націоналістів України поговорили. Тоді питання таке: у разі потрапляння до сесійної зали парламенту, українські націоналісти також будуть знаходитися в одній фракції, чи все ж існує ймовірність непорозумінь та власних амбіцій? Чи має ваш виборець гарантії, що націоналісти залишаться у Верховній Раді в єдиному списку і в єдиній політичній структурі? Суспільство має розуміти, що ваша угода є стійкою та надійною.
– По-перше, кожен, хто є у нашому списку, несе конкретну політичну відповідальність. На мою думку, кожен із нас чітко розуміє, що, якщо у разі потрапляння в парламент хтось надумає відійти, то це будуть дуже важкі наслідки для його майбутньої політичної кар’єри. Я маю сумнів, що хтось все ж таки буде так ризикувати. А по-друге, звісно, що гарантій немає жодних і ні в кого. У нас є конкретна і чітка домовленість працювати в сесійній залі однією групою, однією фракцією. Ми маємо чіткі переконання, що наше згуртоване товариство буде доволі потужним, бо ми маємо гарні перспективи не лише по списку, але й наші мажоритарні кандидати в народні депутати мають усі шанси на проходження в Раду.
– Зрозуміло. Перейдемо до більш серйозних речей. Як вважаєте, чи участь коміків і телезірок у цьогорічних парламентських виборах є вироком державі? Бо неодноразово були дискусії, що суспільство втомилося від війни, від серйозної політики, воно хоче собі сміятися, не думаючи про серйозні речі взагалі.
– Для нас очевидно, що старі методи ведення виборчої кампанії уже неактуальні. Вони дають менші результати. Так, частка правди у ваших словах є. Ситуація за останні 5 років докорінно відрізняється від тієї, що була скажімо у 2010-2013 роках. Люди готові голосувати за коміка чи популярного музиканта, а не за людину, яка 20 років політичними методами відстоює права тих самих людей. Звісно, що втома є, але це не результат майданів, порошенків чи зеленських, а це є наслідком спаду політичної активності широких верств українства. Ми ж, у свою чергу, пропонуємо всі патріотичні речі відновити. Наголошу, якщо ми хочемо справжніх змін, маємо повертатися у політику, маємо активно включитися у виборчий процес, щоби не допустити прибічників Кремля до керма держави. Громадяни мають самі для себе вирішити — чи бути Медведчуку у Верховній Раді, а він там 100% буде, чи бути націоналістам, які не дозволять повернути Україну на промосковський вектор. Зазначу, що виборців, які дивляться у нашу сторону, в сторону націоналістів, наразі є 15%, і ми маємо їх мобілізувати, щоби не дати ворогу запанувати на Печерських пагорбах.
– Давайте пофантазуємо. Ось настає момент оголошення результатів виборів і націоналісти таки проходять цілою фракцією до Верховної Ради. Скажіть, хто може бути вашим партнером чи союзником, із ким могла би бути гіпотетична співпраця у стінах парламенту?
– Гіпотетичними союзниками націоналістів може бути будь-хто з-поміж державницьких сил. Цілком зрозуміло, що з медведчуківською платформою “За Життя” і ахметівським “Опозиційним блоком” не може бути й мови про якісь спільні дії чи союзи. Це ж відверто антидержавні, сепаратистські, промосковські структури. Якщо казати про радикалів, то зв’язки їхнього лідера Ляшка тягнуться ниточками до олігарха Ахметова. Це всім відомо. Але, якщо пан Ляшко захоче і буде зацікавлений у наших законопроєктах, то нехай голосує. Ми цього йому не можемо заборонити. Ми ж знаємо, що політика — це мистецтво домовленостей, а ми будемо їх вести виключно з наших позицій, які підтримають наші виборці.
– Які ще проблемні сфери державного життя “Правий сектор” і націоналісти в цілому готові вирішувати у стінах парламенту і з ким?
– Для націоналістів є добрим усе те, що є добрим для нашої Нації. Це аксіома! Приміром, ми жодним чином не будемо підтримувати так звані “ґендерні ініціативи”, які за іноземні гранти намагаються насадити українцям представники ЛГБТ-спільноти. У випадку, коли, скажімо, партії Гройсмана чи Вакарчука будуть намагатися лобіювати це, ми всіляко будемо блокувати. Звісно, ми вже неодноразово чули від так званих «євроінтеграторів», що мовляв у Росії “проти” одностатевих партнерств, в “Опозиційному блоці “проти” і ви “проти”, отже, націоналісти за Росію “русский мир”. Послухайте, я особисто кожного ранку прокидаюся, вмиваюся та чищу зуби, ймовірно, що подібне може робити той самий Медведчук чи Вілкул, але це ж не робить нас спільниками? Адже те, що робимо ми і говорять вони — це зовсім різні речі. Бо дії — це дії, а слова — це слова. Не варто плутати праведне з грішним. Наша мета — сильна національна Українська Держава!
Розмову вів Дмитро Савченко
