З’явилися подробиці загадкового самогубства вчительки у Дністрі.
У місті Заліщики вчителька Ліліана Піковська стрибнула із мосту в Дністер. Рятувальникам вдалося знайти її тіло біля Хотина (майже за 80 км від рідного міста жінки) лише через місяць після трагедії, яка сталася 7 лютого.
Перегляньте також:
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
- Стан мосту біля техуніверситету в Тернополі визнали обмежено придатним
Як пише газета “Нова Тернопільська газета”, Піковська 37 років пропрацювала у Заліщицькій спеціалізованій школі І-ІІІ ст. ім. О.С. Маковея. Останнім часом мешкала сама – син поїхав до Польщі, а донька живе з сім’єю в Києві. Що спонукало жінку самогуіти на такий відчайдушний крок, наразі залишається загадкою.
“За день до трагедії була на роботі, спілкувалися, ніхто не помічав дивної поведінки, а тут раптом таке… Так, Ліліана Іванівна була виснажена фізичним болем (останніми роками у неї боліли ноги, перенесла операцію), але ми не помічали у неї суїцидальних нахилів”, – розповів один із її колег.
Місцеві жителі кажуть, що у той страшний момент мостом проїжджало авто, водій побачив наміри вчительки, зупинився, щоб відрадити її, але вже було пізно.
“Губимося в здогадах, що могло стати причиною прикрого випадку. Ліліана Іванівна ні з ким не конфліктувала, була доброю, щирою. Так, у неї були мізерні пенсія та зарплата, але це не привід прощатися з життям, до того ж їй допомагали діти. Скоріш за все, це затяжна депресія, можливо, відчувала самотність. Не завжди люди розповідають навіть найближчим, що у них в душі. Ліліана Іванівна була віруючою, ходила до церкви, тож її поховав священик, щоправда, до храму не заносили тіло. Вчителі віддали честь колезі. Вочевидь, у неї були проблеми з психічним здоров’ям. Прикро, що ми не змогли запобігти непоправному”, – розповіла вчителька Тамара Миронюк.
Ліліана Іванівна, кажуть її колеги, була спокійною, врівноваженою, ввічливою, доброзичливою, водночас трохи замкнутою, мабуть, через самотність.
“За два дні до трагедії ми поверталися разом з нею зі школи, я провела її, бо у неї боліла нога. Спілкувались дорогою, ніщо не віщувало біди… На похорон прийшло дуже багато людей, висловлювали співчуття. У нас є така традиція, що рідні роздають усім, хто приходить прощатися, булки, то тоді навіть усім не вистачило. Сумуємо”, – повідала Миронюк.
