Відомий аграрій з Теребовлянщини пише вірші

05.04.2019 17:43   Джерело: TeNews
Опубліковано : Віктор Аверкієв

4 квітня 2019року в Теребовлянській районній бібліотеці вперше відбулася презентація творчості неординарної людини, відомого аграрія за покликанням і професією, заслуженого працівника сільського господарства України(2006р.) Петра Іліщука. Він нині є директором приватного акціонерного товариства «Мшанецьке», що на Теребовлянщині, але, крім того, людина дуже чуттєва і тому вже 15 років пише вірші. Пише заради добра, для себе, для людей, пише про свої відчуття та світосприймання, відношення між людьми, про природу, кохання й, зрозуміло, про свою професію. І хоч поет поки що аматор, та його вірші відзначаються своєрідною манерою, стилем, незвичністю й мало творів є наслідуванням когось.

Про презентацію та про чоловіка, який понад усе любить життя

Зустріч проходила в невеличкому читальному залі Теребовлянської РБ, де поміщується заледве 50-60 чоловік, проте прийшло набагато більше людей, серед яких були, найперше, близькі друзі та соратники пана Петра, наприклад, Степан  Куціра, також заслужений працівник сільського господарства України і директор приватної с/г фірми з Гусятинщини «Нічлава». Прийшли привітати аграрія-поета голова Теребовлянської РДА Юрій Ништа із своїм заступником Марією Чех, начальник управління агропромисловим комплексом Теребовлянської РДА Лариса Донецька, директор Теребовлянського коледжу мистецтв та культури(ТКМК) Микола Винніченко із своїм заступником Зоєю Габрух та багато інших бувших і діючих працівників-аграріїв, педагогів й мешканців краю.

Ведучою заходу виступила бібліотекар Надія Хома, вона й представила поета-аматора та надала йому слово. Наперед слід зазначити - перед початком зустрічі пан Петро тишком признався, що дуже хвилюється і пояснив – це ж його перша така презентація власних віршів перед купою людей. Й дивно стало, що людина, яка керує багато років великим колективом, вирішує різноманітні складні професійні завдання та екстремальні ситуації, орудує мільйонними капіталами, а за свої вірші…хвилюється. Але згодом все стало на свої місця й пан Петро відчув, що він у колі своїх друзів, прихильників, ніби у своїй родині, тому з натхненням і без всякої скутості читав та декламував напам’ять вірші, співакам підспівував, навіть робив танцювальні па.

«Я народився 8 серпня 1950 року в с. Киселиці Путильського району Чернівецької області, - розповідає коротко про себе Петро Іліщук, - це чарівний край мого дитинства, молодості, я його люблю понад усе. На Буковині в ті часи простому люду жилося не солодко, навіть бідно. Наприклад, у мене, хлопчака була така мрія в ті часи – от би мати в господарці три корови, продавати від них продукцію й купити собі нові чоботи, вбрання і… морозива від пуза. То були нагальні бажання, але все таки з дитинства ще тягнуло до краси природи, особливо до рідної землі, до правди, хотілося, щоб всі люди жили заможно, мирно, в повній злагоді. У Теребовлянському краї живу та працюю ось вже 35 останніх років. Все життя я йшов тим полем правди та справедливості й таки його перейшов, хоч не просто це було, не просто так. Мої дитячі мрії здійснилися, в першу чергу, про тих корів, яких в нашому господарстві нині є не три, а більше 300 голів. Минулого року ми реалізували продукції підприємства на 56 млн.гр., а за кордон - більше як на 500 тис. доларів».

Немає потреби переповідати біографію пана Петра, вона є закарбована в різних доступних кожному джерел, необхідно спинитися на його прагненнях, уподобаннях і життєвому кредо. Останнє дослівно так звучить: «Люблю життя. І вам я, друзі, щиро, понад усе – любить бажаю!» Крім того, що ця людина просто закохана в рідну землю, життя, вірить в Бога і Його Благодать, постійно піклується про ближніх, змалку й до нині займається спортом.

Як Петро Іліщук поєднує роботу й віршування

Писати вірші пан Петро, за його ж словами, почав лише 15 років тому, казав, що раптом виникла необхідність викласти свої враження, думки, відчуття, спогади, болі та тривоги, радості та любов до рідного краю, до гір Карпат, до друзів на папері та поділитися з іншими людьми. Спершу він читав вірші своїм близьким, друзям і всі були в захваті від цього та спонукали всіляко до творчості. Не обходилося й без курйозів, жартів. Наприклад, товариш Петра Степан Куціра, як взнав про нову особливість друга, то жартома йому мовив, - Ти, Петре, давай ліпше ділом займайся, а то я тобі руки переламаю й відіб’ю охоту від тих віршів… - Але Петро сприйняв жарт товариша, як найвищу оцінку своєму новому захопленню й ще з більшою снагою взявся за віршування. Більше того – він з друзями випустили особливу пляшку шампанського, де на етикетці є його фото, а також надписи: «Шампанське ювілейне. Виготовлене в єдиному екземплярі  і з нагоди святкування ювілею Іліщука Петра Васильовича. Витримка 55 років». А з іншого боку пляшки згори до низу: «Україна. Шампанське ювілейне. Вино ігристе. Виготовлене із кращих сортів білого Теребовлянського винограду. Вміст: Щастя. Міцне здоров’я. Щире кохання. Вічна молодість. Весела вдача. Повага друзів. Перед вживанням охолодити. Після вживання – закусити.» Напій пан Петро збирався відкоркувати в день першої презентації своєї творчості, що привселюдно з успіхом і здійснив, а цифра 55 говорить, що у стільки років був написаний перший вірш. Все, що написано тоді було на етикетці у вмісті, є у пана Петра, але він найбільше зі всього цінує своїх друзів, свою Україну, свій рідний край. Каже, що людина повинна віддавати всю себе спершу на благо держави, а потім лише думати про себе. Дивно було чути таке з уст людини, що досягла небувалих успіхів у житті, дивно… Адже, мораль нині впала майже до нулевої позначки в багатьох людей, але тільки не в Петра Іліщука. В нього ще задумів, мрій та бажань є як мінімум на 100 років вперед і всі вони направлені на благо держави, її людей. Недарма він сказав і такі слова із своєї душі: «Хто цінує людські цінності, то згодом ті цінності поцінують й тих людей».

Свою першу збірку віршів «З поля вражень та думок» пан Петров видав у 2015 році, а тепер каже, що незабаром буде й друга збірка, бо назбиралося віршів уже чимало. Особливість віршів пана Петра полягає в тому, що він відображує в них хліборобську душу, її прагнення та цінності. Підкреслює, що хліб – то найвища людська цінність, а хто його вирощує із душевною снагою, не може бути поганою людиною. Тому найголовніша мета його віршів – виховувати повагу до хліба, до чесності й щирості. Він навіть написав вірш про агронома, який так і зветься. У віршах на хліборобську тему та у поетичному трактаті хлібороба, зокрема, завжди присутні слова «поле», «життя», «земля», «любов» тощо, та й у  темах про кохання, весну чи про рідні Карпати  також.

«… Хлібороб, господар  - це людина,

любові в кого стачить на життя.

Про землю як малу дитину,

він дбає нині й творить майбуття.

 

Тому копаємо, рихлимо чи орем –

нам треба думати про те,

Щоб не нашкодити живому

і не порушити святе!

 

 «…Як хлібороб виходить в поле на світанку,

йому – поклони щирі та земні!

Палітра квітів нагадала вишиванку,

котру з любов’ю мама вишила мені….»

Вітання пану Петру

Вітаючи Петра Васильовича з його першою презентацією, зачитували його ж вірші директор ТРБ Людмила Кручініна, ведуча Надія Хома «Вірш про весну», на цю ж тематику також читали Марія Боднарчук та Софія Стрілецька, а Наталія Субчак подарувала свій вірш. Сам поет думав зачитати та продекламувати 5-6 віршів, але вийшло за бажанням глядачів набагато більше – і давніх, і недавно складених.

Пісенні вітання для пана Петра лунали у виконанні заслужених діячів культури України Ігоря Бойчука з ансамблю «Трембовляни», викладачів з ТКМК Івана Громика та Василя Сороки, музиканта та співака Богдана Твердохліба, учасників хору «Союзянки» Олександри Чемерис, Ганни Вершигори та Ольги Ткач-Золотої. Ну, а словесним вітанням не було кінця і краю, та всі дарували поету квіти, море живих квітів. Від переповнення почуття вдяки пан Петро не втримався й мовив: «Мені за всього життя не дарували стільки квітів та стільки нараз добрих слів…» Особливо вразило чоловіка, коли йому подарував на знак поваги свою збірку віршів інший поет-теребовлянець, Микола Ковальчук. Петро Іліщук на те промовив, притуляючи до серця руку: «Щиро дякую! Цей ваш подарунок цінніший за всі скарби на світі, з ним не зрівняються ніякі кошти, бо ж це подарована частка душі…»

Директор Теребовлянської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 Світлана Макарик, вийшовши з оберемком червоних троянд, промовила: «Дякувати Богу, пане Петре, що Він нас звів, що ми стали друзями, що ви допомогли і допомагаєте безкорисливо нашій школі! Ми вас запрошуємо на зустріч з учнями, адже ваші вірші такі цікаві та змістовні!» На що пан Петро жінці відповів словами ліричного вірша, якщо сказати коротко, то вийде так:

«…даріть щедроти й ласки, даріть у піснях, у віршах… Кохайте за очі блакитні, за ніжну ходу, за золотисті коси, як жито, за посмішку, погляд, за фігуру тонку… Кохайте у полі, на сіні, в траві…, в літаку, в гаї, на морі… Купайте в оваціях, у квітах,  в ранковій зорі…» Зрозуміло, такі слова викликали масу овацій у присутніх, особливо у жінок.

Серед інших вітаючих слід згадати голову Теребовлянської РДА та його заступника, начальника агропромислового комплексу, представників місцевої влади з Мшанця, соратників по службі в минулі роки Богдана Беніва, Володимира Турчиняка. Заслужений художник України та волонтер Микола Шевчук подякував пану Петру не лише за його сумлінну працю, творчість, а й за вагомі внески у волонтерську справу на благо бійців-земляків ЗСУ, які продовжують захищати Батьківщину від московських окупантів на Сході України.

На закінчення зустрічі пан Петро дарував з особистими автографами свою випущену збірку віршів усім бажаючим, а у відповідь йому лунало «Многії літа».

null

 

null

 

null

 

null

 

null

 

null

 

null

 

null

 

null

 

null

 

null

 

null

 

null

 

null

 

null

 

null

 

null

 

Віктор Аверкієв, фото: Олег Капуста


Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу tenews.te.ua@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер, долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук, підключайтеся до каналу Телеграм.
Джерело: TeNews