«Чому в свої 75 років я змушений ходити по судах через підступну родину Терашевських? Люди мого віку спокійно доживають старість, а я можу вмерти прямо на засіданні через хвилювання.
На мене «повішали» 19 млн. гривень! Коли закінчиться вся ця вакханалія?!» — сказав про наболіле тернополянин Олександр Биховець (на фото) минулого тижня на засіданні Тернопільського міськрайонного суду. Нинішній позов до суду стосується кредиту перед банком — заміни позивача ПАТ «ВТБ Банк» його правонаступником ТзОВ «ГК «Ровекс». Це лише один із епізодів майже десятилітньої складної судової тяганини через непогашений банку кредит знаною у нашому місті родиною бізнесменів Тарашевських. Слухає резонансу справу суддя Віктор Дзюбич. Олександр Биховець практично нічого не вирішує у цій кредитній історії, але має величезні зобов’язання — 19 млн. боргу. Річ у тім, що через свою порядність та надмірну довіру він став заручником афери, яку затіяли Тарашевські. «НОВА…» вже писала про непросту ситуацію, в якій опинився пенсіонер і з якої йому годі вибратися.
Перегляньте також:
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
«Поставили під заставу… моє життя»
Олександр Олексійович не може позбутися фіктивно записаних на нього понад 13 років тому акцій Тернопільського ремонтно-монтажного комбінату «Укрторгтехніка» та частини статутного фонду ТОВ «Диво», до управління якими фактично не мав жодного стосунку і з яких не мав ані найменшої користі. Натомість через підступну оборудку отримав… мільйонні борги, оскільки реальні власники набрали величезні суми кредитів у банку під заставу згаданих акцій, а погашати їх не збираються… Олександр Олексійович переконаний, що родина Тарашевських свідомо використала його, нині ж вони уникають спілкування, а при зустрічах ще й насміхаються. Доведений до відчаю чоловік оббиває пороги владних установ та правоохоронних органів, але там лише співчувають і радять звертатися до суду.
А судитися пенсіонеру із заможними бізнесменами — абсурдно, тому вчергове звертається через ЗМІ з криком душі до Тарашевських. — Ще два роки тому мій борг перед банком складав 5 млн. гривень, а нині — вже 19! Та я в очі ніколи не бачив таких сум. Звідки мені, пенсіонеру, взяти такі гроші?! — бідкається тернополянин. — Я сам підписав собі вирок, коли погодився по-дружньому допомогти Тарашевським. Думав, що вони повернуть кредит, а виявилося, що не збираються… Їхній юристконсульт Олег Яненко завіз мене до «ВТБ «Банку», навішав «локшини», дав підписати угоду про позику… Я робив все всліпу, не розуміючи серйозності справи, адже Тарашевські позичали понад 18 (!) млн. гривень. Частину з них — під акції, які були записані на мене, та майно родини Тарашевських. Загальний борг перед позичальником нині складає близько 50 (!) млн. гривень. Насправді підступна родина поставила під заставу не будівлі, а моє… життя.
«Диво» погрузло в кредитні жахи…»
— Свого часу я працював з Олександром Семеновичем Тарашевським, батьком нинішнього «ляшківця», депутата Тернопільської обласної ради, а в недавньому минулому — першого заступника голови обласної ради Сергія Тарашевського, на ремонтно-монтажному комбінаті «Укрторгтехніка», — розповідає Олександр Биховець. — Олександр Семенович був механіком, а я — економістом. У вільний час ми часто разом грали у теніс, але близькими друзями не були. Тоді тривала кучмівська приватизація, і Тарашевський-старший скуповував акції різних підприємств. У 2002 році він за копійки викупив у колишніх працівників 5153 акції нашого комбінату (93,8% від загальної кількості, 6,2% належать ще 24 акціонерам). У 2006-ому попросив тимчасово переоформити акції на мене, оскільки в нього було надто багато власності.
Я погодився, не здогадуючись, в яку аферу влипну… Олександр Семенович свідомо вибрав мене, оскільки я був самотній і не потрібно було ні з ким із рідних погоджувати це питання. Коли я запитав, чому він не довірить акції комусь зі своїх родичів, пояснив, що, мовляв, той не з його оточення, той — складний у стосунках. А я підійшов, бо не тямив, що вони замислили. За якийсь час Тарашевські почали брати в банку кредити під заставу згаданих акцій. Спершу кредити повертали, аж поки у 2010-ому році обманним шляхом вмовили мене стати ще й засновником ТОВ «Диво», переписавши на мене статутний фонд у розмірі 260 тис. грн. У грудні того ж року ТОВ «Диво» уклало кредитну угоду на два роки з «ВТБ Банком» на суму понад 18 млн. грн. Згідно з угодою, крім родини Тарашевських, поручителем був і я. Відтак мені почали надходити листи з банку з вимогою повернути позику і сплатити відсотки. Тарашевські не погашали позику, тому «Диво» погрузло в кредитні жахи…
«Тарашевські «мудрують», а я бідую…»
— У травні 2012-го я вперше отримав виклик до Тернопільського міськрайонного суду. «ВТБ Банк» подав позовну заяву з вимогою стягнути з мене борг, — продовжує розповідь Олександр Олексійович. — Я був приголомшений, звернувся до Тарашевських, щоб переоформити документи, а натомість вони порадили… «ховати» мою квартиру, бо її можуть забрати за несплату кредиту. «Якщо у тебе заберуть хату, не збираюся тобі купувати нову!» — попередив Тарашевський-старший. За два дні Олег Яненко переписав мою квартиру, що дісталася мені в спадок від батьків, на мого брата. Я і тоді ще вірив їм, уклав угоду з Яненком, який представляв мене роками в судах. Утім, представляв так, як вигідно Тарашевським.
Суд не раз зобов’язував товариство сплатити кредит, але його дотепер ніхто не погашає. Я звертався до банку, щоб разом зобов’язати Тарашевських повернути борг. Тричі зустрічався з виконавчим директором Тернопільської філії «ВТБ Банк», але він нічим не допоміг мені, порадив звертатися до їхнього київського керівництва. «Банк вчиняє всі можливі дії зі стягнення кредитної заборгованості з ТОВ «Диво» у межах правового поля, однак, як і зазначається у ваших листах, позичальник чинить активний супротив діям банку із залученням важелів адміністративного впливу. Вдячні вам за чергове надання інформації та ваше небайдуже ставлення до ситуації», — відписав мені у 2017 році директор Департаменту по роботі з проблемними активами «ВТБ Банку» С.Громов. Тарашевські не мають і краплі порядності, інакше б погасили кредит, адже всі знають у місті, що вони — небідні люди. До того ж, вдумайтесь: приміщення «Укрторгтехніки» під арештом, але Тарашевські нині здають його в оренду і заробляють. «Подожді два-трі мєсяца. Рєшаєтся вопрос…» — щоразу замилює мені очі Тарашевський-старший. Торік у червні мені надійшло повідомлення з «ВТБ Банку» про те, що банк не має до мене претензій.
«Як так?!» — дивувався я. А потім вичитав, що просто «ВТБ Банк» відступив право вимоги за кредитними зобов’язаннями щодо ТОВ «Диво» якійсь «Фінансовій компанії «Фінтайм Капітал». А в іншому документі згодом виплило, що «Фінтайм Капітал» відступив своє право вимоги грошових зобов’язань щодо товариства «Диво» на користь «ГК «Ровекс». Не маю юридичної освіти, тому навіть не уявляю, які оборудки відбулися. Розумію лише, що Тарашевські не збираються погашати борг, тому «мудрують», щоб його «списати»… А за позичені мільйони розкошують: на подвір’ї у них чотири автівки, у хаті — прислуга, охорона… В електронних деклараціях я побачив, що в онуків Тарашевського на рахунку по мільйону…
На останньому засіданні суду я клопотав про залучення державного адвоката, бо годі самому розібратися. «Сьогодні була б ухвала про заміну позивача з «Банку ВТБ» на «ГК «Ровекс», а на наступному засіданні товариство «ГК «Ровекс» відмовилося б від позову. А тепер будеш ще рік ходити…» — з погрозою кинув у мій бік адвокат Яненко. «Майже 13 років чекаю, то ще рік потерплю», — відповів я. Звісно, Тарашевські можуть живи як хочуть, але нехай нарешті звільнять мене від кредитного ярма…
