Сьогодні в Україні День пам’яті найтрагічніших днів Майдану: вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні. 20-е люте навіки увійшло в історію України як день кровопролиття, день, коли у столиці країни, в центрі Європи, було застосовано вогнепальну зброю проти мирного населення, яке вимагало конкретних і дієвих змін у житті суспільства. Цей день став останнім у житті близько сотні українців, які віддали найцінніше – своє життя за нове майбутнє для своєї країни.
З нагоди вшанування пам’яті героїв Небесної Сотні в Центральній дитячій бібліотеці Тернополя пройшов історичний екскурс “Від Крут до Майдану”, який символічно об’єднав українську героїку упродовж останнього сторіччя. Для восьмикласників ЗОШ №16, котрі завітали до книгозбірні, цей день був особливим, насиченим пізнавальною інформацією. Вони переглянули майстерно підготовлену інсталяцію авторства бібліотекарки Надії Качуровської – “Героям Слава!”. Також – мультимедійну презентацію “Українська героїка 2013-2014рр”, яку підготували працівники бібліотеки. Юні читачі з великою цікавістю й увагою слухали розповідь директора музею історії ТНЕУ Віталія Михайлиці про українську героїку проминулого вже століття. На заході виступив гурт “D-FORCE”,в складі якого ветеран ОЗСП “АЗОВ” Влад Ліхачов та тридцятник Тернопільської обласної політичної організації політичної партії НАЦІОНАЛЬНИЙ КОРПУС Михайло Микусь. Підсумком прозвучав заклик не забувати тих, хто віддав своє життя за рідний край, адже пам’ять про них – це наш обов’язок. Герої Крут, як і Герої Небесної Сотні, – це, перш за все, герої духу. Їх об’єднало прагнення правди – як природного єднання істини та справедливості, правди, яка би була основою державного, суспільного, особистого життя. Розповідає пані Надія Качуровська: – Сьогодні особливі дні, коли ми говоримо про Героїв Майдану. Хлопці хвилювалися, адже обставини так склалися, що замість пісень потрібно було обороняти країну. Виступ хлопців відбувся вже вдруге в бібліотеці, вперше ще у 2015 році. Одна й та ж сама пісня прозвучала трохи по-іншому. Слова написані обома: Михайлом і Владом. Вони яскраво доповнюють один одного. Ще зовсім молоді, їм би вірші писати і складати пісні. Але, є набагато важливіша робота – захищати Батьківщину.
Перегляньте також:
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
Особисто мене вразили (вже вкотре!) окремі фрагменти із запропонованої інсталяції: Розповідь очевидця « Кожного дня, в обідню перерву, навідувався на Майдан Незалежності, щоб підтримувати мітингувальників. Бачу намет з написом УНА-УНСО. Підходжу, виходить хлопець. Дуже гарний. Про себе я сказав: «як Орел». Вже на другий день дізнався його прізвище, і разом зі мною вся країна: Михайло Жизневський. Тому – що його вбили. Застрілив снайпер- «беркутівець». «Пливе кача по Тисині», це була його улюблена пісня. Можливо він і не знав, що пісня ця є народна лемківська, адже був він родом з Білорусі. Опісля, вона стала народним гімном «Революції гідності». А ще, відомий усім ось цей вірш, присвячений матерям загиблих героїв “Я повернуся навесні” Оксани Максимишин-Корабель: “Мамо, не плач, я повернусь весною// Мамо, не плач. Я повернусь весною. //У шибку пташинкою вдарюсь твою. //Прийду на світанні в садок із росою, //А, може, дощем на поріг упаду. //Голубко, не плач. Так судилося, ненько, //Що слово бабуню вже не буде твоїм.// Прийду і попрошуся в сон твій тихенько// Розкажу, як мається в домі новім.// Мені колискову ангел співає// I рана смертельна уже не болить. //Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває// Душа за тобою, рідненька, щемить.// Мамочко, вибач за чорну хустину// За те, що віднині будеш сама. //Тебе я любив. I любив Україну //Вона, як і ти, була в мене одна.//
До слова. Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович у себе на сторінці у ФБ написав: “За гарним поетичним визначенням «Небесна сотня» – реальні люди, які жили, любили, творили. Були такими як ми, але стали героями. Важливо, щоб і після цього ми не перестали розуміти їх як людей, не перетворили на безликий символ. Для цього треба називати їхні імена.
Цього дня 5 років тому були вбиті:
Арутюнян Георгій
Балюк Олександр
Вайда Богдан
Шимко Максим
Сольчаник Богдан
Саєнко Андрій
Коцюба Віталій
Братушка Олексій
Ільків Богдан
Пехенько Ігор
Аксенин Василь
Мойсей Василь
Тарасюк Іван
Дмитрів Ігор
Дигдалович Андрій
Байдовський Сергій
Бльок Іван
Войтович Назарій
Мовчан Андрій
Кемський Сергій
Дзявульський Микола
Опанасюк Валерій
Корнєєв Анатолій
Костенко Ігор
Бондарчук Сергій
Щербанюк Олександр
Гриневич Едуард
Ушневич Олег
Жаловага Анатолій
Жеребний Володимир
Варениця Роман
Точин Роман
Паращук Юрій
Ткачук Ігор
Зубенко Владислав
Голоднюк Устим
Пантелєєв Іван
Гурик Роман
Котляр Євген
Паньків Микола
Царьок Олександр
Чаплінський Володимир
Чміленко Віктор
Шилінг Йосип
Полянський Леонід
Храпаченко Олександр
Смоленський Віталій
Мельничук Володимир
