У цих ФАЙНИХ хлопців було різне життя. Вони ніколи не думали, що їх поєднає Донецький аеропорт. Проте із-злої волі московського окупанта, донецьке летовище стало могилою для цих бійців.
Вони загинули, щоб жити вічно.
Ігорю Римарю з Бучацького району, міною відірвало руку, розтрощило щелепу і гортань, коли він відбивав атаку московських покидьків. Він, ще 7 годин чекав на летовищі, поки його вивезли у шпиталь.
Перегляньте також:
- Шанс нам знову дала Америка – трохи пізно, добряче потріпавши нерви
- Військова з Тернопільщини отримала нагороду від Головнокомандувача ЗСУ
На жаль, 27 січня 2015 року, хлопець помер.
Володимир Трух з Гусятинщини.
Він приїхав в ДАП 16 січня на бронетранспортері. Привіз підмогу хлопцям і мав забрати поранених. Машину підбили, він втратив руку, почав стікати кров’ю. На жаль рани в хлопця були не сумісні з життям.
А літом у нього мало бути весілля.
Мельник В’ячеслав з Кременецького району.
Загинув 20 січня 2015 у боях за аеропорт Донецька від крововтрати.
20 січня група на 2-х БТР рушила забрати поранених. В умовах щільного туману та за відсутності зв’язку — «глушили» терористи — десантники на БТР-ах потрапили у засідку. Під час бою БТР, в якому В’ячеслав здійснював штурм з іншими військовиками, врізався в будівельні конструкції аеропорту та вибухнув. Тоді ж загинули солдати Анатолій Доценко, Іван Євдокименко, Сергій Зулінський, Андрій Миронюк, Леонід Шевчук.
Похований 28 січня 2015 року.
Іван Вітишин, з Тернопільського району псевдо “Тесть”. Загинув в ніч на 21 січня.
Коли відходив у вічність, на руках тримав ікону і фото дітей!
