27 листопада в приміщенні школи зібралося багато людей, як і на будь-якому родинному святі. От тільки цей вечір був особливим. Адже замість матерів і батьків, основними винуватцями свята зробили дідусів та бабусь.
Ідея такого заходу народилася у заступника директора з виховної роботи Марії Брантюк. За її словами, у школах дуже часто вшановують батьків тематичними урочистостями, на яких бабусям і дідусям приділяють хіба що один-два номери. Але ж вони також заслуговують на окрему шану, адже теж беруть участь у вихованні дітей. Тому, власне й вирішили організувати вечір, присвячений стосункам онуків з їхніми бабусями та дідусями.
Перегляньте також:
- Офісне приміщення на приватизаційному аукціоні виставляють у Гусятині
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
В такому дусі і провели родинне свято. Учні виходили на сцену – хто з бабусею, хто з дідусем, і ділилися думками й почуттями. Кожен робив це як умів. Одні співали, інші читали вірші, були й такі, хто просто підходив до мікрофона й розповідав про стосунки з внуками, спільне дозвілля ну і звичайно ж про те, як сильно їх люблять. Також у гостей була можливість згадати молодість, і вони з радістю ділилися своїми спогадами: згадували шкільні роки, порівнювали минуле і сучасність.
Зусиллями чи не всього шкільного колективу, для бабусь та дідусів була приготована ціла шоу-програма, в якій брали участь як учні, так і вчителі. А щоб ще більше відчувалася невимушена атмосфера родини, гостей пригощали гарячими напоями, солодощами й фруктами.
Найбільше емоцій викликав момент, коли діти запрошували своїх бабусь та дідусів до танцю. Під цей вальс гості танцювали ще на власних випускних балах, а тепер кружляли у парах з онуками.
Одну з запрошених на свято бабусь вечір так вразив, що надихнув на написання поезії-відгуку:
«Чудовий вечір, вражень так багато,
У юності вертаюся роки.
Яка чарівна атмосфера свята –
Ми спілкувались і співали залюбки.
Як мило було молодість згадати,
Дивлячись на щасливих онучат.
І з ними не доводилось скучати,
Вернути б з тридцять років ще назад.
В чарівнім вальсі на шкільному балі
Я танцювала у п’ятнадцять літ.
Сьогодні теж з онучкою у парі
Я повторила юності політ.
Дівчатко юне, з карими очима
Привітно усміхається мені.
І ми будемо доти молодими,
Поки разом з онуками в житті!»
Зеновія Бейгер-Раба
