Будь-які крайнощі – не є добре. Я, як націоналіст, не сприймаю популізм та виступаю за виважений підхід до питань державотворення. “Правий сектор” – націоналістичний рух, а значить ми бачимо державу як інструментарій в руках нації, а не “річ в собі”. Однобокість у цьому питанні – не до нас.
Приміром, часто лунає питання до нас: “От ви за планову чи ринкову економіку?”. Як мислездатній людині тут можна відповісти однозначно? За перше і за друге! Але у пропорціях, що вигідні для нації, а не лише окремим представникам привілейованих нацменшин. Ми проти перекосу в бік чисто планової економіки, бо відсутність здорової ринкової конкуренції – це шлях до стану населення Північної Кореї. Ми проти перекосу до абсолютно ліберального ринку, бо його “невидима рука” далеко не завжди творить лад і стабільність (знаємо, принаймні, з усіх світових криз). Тому стратегічні державні “запобіжники” – необхідність. Годі й казати, що повне усунення держави від контролю економіки чи на 100% “ручна” економіка – завжди були сферою фантастики і ніколи практикою.
Перегляньте також:
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
- Не будьте байдужі: термінової допомоги потребує донька захисника з Тернопільщини
Якщо йдеться про державне будівництво, то тут чимало моментів, які потребують відчуття золотої середини.
Виразне відчуття золотої середини має бути і для питання: “Кому ви віддасте всі повноваження – центру чи на місця?”.
МИ ЗА ГАРМОНІЮ, ПАНОВЕ!
Це означає, що нація і традиційно нею сформована держава повинні стати цілісним організмом. У певному сенсі, держава повинна стати продовженням суспільства.
Гармонізувати державний устрій ми зможемо, якщо: по-перше, згуртуємо єдиною національною ідеєю-метою всі щаблі державної ієрархії – від пересічного громадянина до глави держави; по-друге, зробимо територіальні громади дієвими; по-третє, скоротимо кількість бюрократів-посередників між народом і провідною верствою настільки, наскільки це максимально можливо.
Наведемо акценти.
Для “Правого сектора” принципово, щоби саме провідна верства держави несла відповідальність за долю країни, а не “всі й одразу” (занадто колективна відповідальність – це завжди безвідповідальність і в разі проблеми – “крайніх” не знайти, як ви знаєте). Відтак провідна верства держави мусить мати реальні та серйозні повноваження, а не бути прикрасою, як англійська королева. Також високопосадовці мусять мати надзвичайні повноваження під час глибокої кризи чи воєнного стану (коли від швидкості ухвалення рішень залежить життя цілого національно-державного організму).
Для ПС принципово, щоби громади мали широкі можливості для самореалізації у складі Держави. Сильне самоорганізоване суспільство=сильна національна держава. Запозичимо слова з цього приводу в нашого Учителя В.Іванишина: “Наша мета – перетворити Україну в національну державу із реальною системою національного народовладдя і постійно розширювати владу громади в усіх сферах суспільного життя. Бо якою б “народною” не була влада – і генетично, тобто за походженням людей влади, і за способом формування (через вибори чи шляхом призначення), – усе ж вона буде замкнутою системою і, як така, тяжітиме і до замикання в собі, і до орієнтації на власні інтереси, і до діяння на власну користь. “Хорошою” буває не та влада, яка складається з хороших людей, а та, яка перебуває під постійним, щоденним контролем і тиском об’єднаного національною ідеєю народу – через всеохопну систему національного народовладдя.”
Та головне, що громади (основа держави) та провідна верства (верхівка держави) не повинні бути направлені на взаємопоборення. Уникнути цього негативу можна тільки через усвідомлення спільної колективної справи – національної ідеї – курсу на Українську Самостійну Соборну Державу. Спільні традиційні цінності та ідея-мета – ось де запорука братерства між українцями будь-якої верстви суспільства.
Загальні риси устрою, який пропонує Програма ПС, – це формула “Відповідальна влада + самоорганізоване суспільство”. Проте хочу окреслити чим пропонований устрій точно не є і бути не може.
В першу чергу, це не намагання вибудувати абсурдну “рівність”, на чому зациклені ліваки та ліберали. Штучно урівнювати у впливі на державний механізм фахівця з природозберігаючих технологій і безробітного алкоголіка – виключно дурість. Так чи інакше в процесі комунікації людей вибудовується природна ієрархія – чийсь голос буде мати авторитет, а чийсь – ні. Когось матимуть змогу обирати, щоб представляти громаду на щаблі вище, а когось – ні. Побудова системи справжнього народовладдя – це довга і важка робота якраз для піднесення впливу найбільш здібних членів суспільства, для випрацювання механізму добору провідної верстви.
В другу чергу, ми не маємо бажання (і законних підстав) продовжувати псевдореформи Порошенка-Гройсмана зі створення так званих “об’єднаних територіальних громад”. Ця реформа – то суцільна фікція, котра реалізовується з порушенням Конституції. Нібито добровільне укрупнення ну ніяк не подібне на реальне залучення живої громади до упорядкування свого колективного життя. Ми маємо бажання та обов’язок творити громади і цілу державу з нуля.
Відповідальна влада + самоорганізоване суспільство! За гармонійну єдність держави!
Василь Лабайчук,
голова центрального штабу, член Проводу НВР “Правий сектор”
