Христина Мицак, колишня тернополянка, а тепер мешканка швейцарського села Ренназ, каже, що їх село дещо відрізняється від пересічного українського.
– Жити у тутешньому селі доволі престижно,там тобі ніколи не закинуть, що ти «з села», як часом люблять у нас, – ділиться подробицями Христина. – Не всі сільські мешканці тримають господарку. Здебільшого для власних потреб, хоча є й фермери. Вирощують птицю, вівці, корови – рідше. Переважно, якщо батьки і діди були фермерами, то молоді швейцарці продовжують династію. У Альпах утримують стада великої рогатої худоби, овець та козлів, які живуть у долинах протягом тривалої зими. Пастухи фактично піднімаються в альпійські пасовища і живуть там протягом літа в традиційних сільських шале, доглядаючи за тваринами і виробляючи сир.
Перегляньте також:
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
Зараз панує криза швейцарського сільського господарства. У сільському господарстві працює не більше 4 відсотків усього населення. Серед них 40 тисяч фермерських господарств мають дотаційну підтримку держави. Однак, як скаржаться місцеві фермери, вони виживають тут лише тому, що мають ще й інше заняття.
У Ренназі добре розвинена транспортна лінія, є лікарня, школа, мережа аптек і супермаркетів. Ціни у швейцарських супермаркетах вищі від українських приблизно в чотири-п’ять разів. Хліб коштує щонайменше 2,5 франки, 250 грамів масла жирністю 82% – 3 франки, літр молока – 1,5-2 франки, 10 яєць – 2,5-3 франки. Швейцарці великі патріоти своєї продукції, навіть,якщо є дешевший іноземний аналог, все одно будуть купувати національну марку.
Транспорт дорогий, але для школярів – безкоштовний, а крім того, існує ціла система проїзних, які можна придбати за нижчою ціною, якщо ти працюєш. Та навіть скромна заробітна платня перевищує мінімальну українську разів у тридцять, а то й більше.
Проте витрат на соціальні служби, страхування здоров’я, житла і тому подібного тут не бракує, які ж в свою чергу різко знижують реальний місячний дохід.
Впродовж свого життя швейцарці намагаються робити заощадження для пенсії, тому що вона у них надзвичайно маленька і, якщо не подумав про неї вчасно, то дуже важко вижити. Люди намагаються придбати житло в Італії, Франції, Іспанії, щоб жити там на пенсії, після 65 років, тому що швейцарської пенсії без заощаджень не вистачає на життя у Швейцарії.
Тому стереотип «солодкого» швейцарського життя дуже оманливий, принаймні він існує лише для декількох відсотків людей у цій країні. Насправді тут теж є дезорієнтовані, хворі, самотні, немічні, як і у кожній країні. Такі, що відчайдушно шукають роботу, заледве зводять кінці з кінцями. Конкуренція у кожній галузі дуже висока, тому на належному рівні триматися у професійному житті вартує неабияких зусиль.
