У цей святковий день для кожного українця в Теребовлі волонтери з ГО «Теребовлянська вежа» зібрались у Молодіжному парку, де понад рікою Гнізна стоїть обеліск Героям Небесної Сотні. Вони запросили провести панахиду по убієнних на Майдані декана Теребовлянського деканату УАПЦ, митрофорного протоієрея, настоятеля храму Св. Рівноапостольного князя Володимира о. Володимира Якубишина та запалили свічки пам’яті.
Більшість волонтерів цієї організації відстоювали правду та волю свого народу на Майдані в столиці 2013-2014 рр., побували ледь не на всьому «передку» війни з москалями на Сході України, відвідавши кожного солдата-земляка ЗСУ. Вони й до нині піклуються та допомагають воїнам і не лише своїм. От і в цей святковий день доля вже в котре звела їх з бойовою парою Захарченків – Віктором(позивний «Захар»), який нині вже демобілізований, а до того захищав Вітчизну в складі «Айдару» та його дружиною Нелею(позивний «Мама Неля»), яка прибула в короткострокову відпустку; ця пара також пройшла весь Майдан від початку й до кінця, а потім подалася на Схід, бо Батьківщина знову була в небезпеці.
Перегляньте також:
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
- У Теребовлі в лікарні помер захисник 46-річний Андрій Мегеденюк
Зустріч волонтерів та бійців відбулася в центрі міста біля міської ради, де в той час святкувався День Незалежності й виступало багато творчих колективів, а також прибули люди з міста та району. І доля так поступає з добрими людьми, що завжди їх зводить. Тож волонтери на святі мали змогу обійняти не одного бійця ЗСУ, ветерана ОУН – УПА, інших своїх друзів, а також священиків. В багатьох людей при цьому виникали запитання типу: а чому ж до вітальних слів влада міста не запросила святих отців, хоч дзвони били в унісон в обох церквах центру міста? Чому не надали слово бойовим бійцям, волонтерам? Поміж людей велись такі трішки гірко-жартівливі розмови: а навіщо, о-о-н же виступали ксьондзи – , і називали по прізвищах та посадах високопосадовців від влади.
Вшанувавши всіх загиблих героїв за волю України в різні часи хвилиною мовчання та подякувавши о. Володимиру за службу, волонтери згадували часи Майдану, свої поїздки на Схід, різні екстремальні випадки і т.п.
І тут слід сказати про два головних напрямки думок та не лише волонтерів, а й всіх українців. По перше, неодноразово можна чути висловлювання, що Майдан нічого не дав, просто помінялися одні бандити на інших. Що ж, в цьому є якась істина, але не головна. Так можна судити й про січових стрільців, повстанців в роки ІІ світової війни та в повоєнні роки тощо. На такі плітки потрібно з впевненістю відповідати: Майдан – це історичний факт, який наочно показав всьому світові, що український народ не спить, він боровся, бореться і завжди буде відстоювати свої волелюбні інтереси. Майдан – це і приклад згуртованості народу, який досяг певних результатів, але на жаль не самих кінцевих, тому все ще попереду.
Також багато людей засуджують гучні відзначення різних свят, бо йде в країні війна, гинуть люди. І такі думки можна зрозуміти, особливо тих, хто втратив під час Майдану та на війні з москалями(до речі, так і не признаної офіційно й досі) своїх рідних. Але давайте глянемо на це з іншого боку. Наприклад, на святковому параді в столиці ЗСУ продемонструвала свою міць всьому світові, вони й далі зміцнюються та модернізуються технічно. От лише підбір особового складу ще йде за радянськими принципами та клята корупція продовжує профілювати в армії. Все ж за всіх часів українці дотримувались своїх традицій та святкували, незалежно чи то мирний час, а чи війна. Ще від часів козацтва, січових стрільців та навіть у криївках повстанців, патріоти віддавали шану загиблим та відмічали свої традиційні свята. Тож, браття й сестри, будемо добрими людьми і ставитимемося до всіх позицій толерантно, мудро, пам’ятаючи, що всі ми живі люди!
Зі святом тебе, наша любима Україно! Слава Україні!
Віктор Аверкієв
