Другий фестиваль гончарства «Не святі горшки ліплять» у Тернополі зібрав майстрів не тільки з України, а став своєрідним майданчиком для спілкування для більш як 30 професіоналів гончарної справи з різних країн. Уродженець Львіщини, Іван Братко, який живе та працює у власній творчій студії в Америці, розказав про своє ремесло та поділився думками про розвиток гончарства в Україні.
– Пане Іване, скільки часу займаєтеся гончарською справою ? Як сталося, що вибрали саме цей вид діяльності?– Гончарством займаюся уже 30 років. Насправді, я не вибирав гончарство, це воно вибрало мене. Мистецтво супроводжувало мене з самого дитинства, а коли, бувало, хотів зійти з цього шляху – не відпускало. Я став художником, а згодом дізнався про гончарство. Зацікавився ним з першого погляду. Аж іскри з очей йшли – так хотілося навчитися цього ремесла. А після того як спробував, не перестаю вдосконалювати свою творчість
Перегляньте також:
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
- Благодійний фестиваль “Faine Misto: Земля майбутніх легенд” відбудеться у Львові задля підтримки бригади НГУ “Азов”
– Ви приїхали на фестиваль з Америки. Там ви заробляєте своїми виробами на життя чи це просто хобі?
– У мене є досить велика художня студія в штаті Нью-Джерсі. Там я працюю в різних видах мистецтва. А от участь у фестивалі – це, можна сказати, хобі. Хотілося популяризувати гончарне мистецтво серед людей, підтримати гончарство в Україні, адже тут я народився. Це моя батьківщина.
– Розкажіть трохи про процес виготовлення якого-небудь виробу.
– Якщо говорити про кераміку, то тут важливий матеріал. У хорошій глині має бути трохи жиру, трохи каоліну та піску. Саме таке «болото» підходить для виготовлення посуду. Далі на гончарному крузі або вручну надаємо глині потрібної форми. Потім ми її обробляємо, полощемо, можна глазурувати. Після цього випалюємо в печі при температурі близько 1000 градусів за Цельсієм. Лише після такої термічної обробки посуд стає придатним для використання у побуті. Але його все одно можна за бажанням повторно глазурувати, або випалювати при вищих температурах.
– Які ще вироби робите, крім посуду?
– Оскільки я художник, то асортимент виробів у мене досить широкий. Крім гончарства я використовую глину у прикладному і образотворчому мистецтві. Спочатку я поєднував все це, декоруючи посуд. Крім того глина застосовується в скульптурі – з неї роблять зліпки потрібної форми. В такі форми можна заливати гіпс, або навіть бронзу. Часто я з глини виконую фінальні елементи скульптури.
– Де берете глину? ЇЇ зараз важко дістати?
– Зараз глина набагато доступніша, ніж раніше, коли ми мусили самостійно шукати і викопувати собі матеріал (колись ми брали глину здебільшого з двох джерел – Золочівщини та Сокальщини – одна була трохи масніша, інша – пісніша. Змішуючи їх докупи, шукали оптимальний варіант). Зараз гончарі мають набагато більший вибір матеріалу. Багато цехів пропонують готову глину на будь-який смак. Можна вибирати за кольором, структурою, властивостями, температурою випалювання тощо. Ті, хто не хоче купляти, можуть, як і колись, власноруч шукати і видобувати її, але очищення і підготовка глини до роботи – дуже трудомісткий процес.
– Який попит на глиняні вироби?
– Хочу зазначити, що в Україні він зараз зростає. Я трохи їздив по світу, і можу сказати, що саме Україна має найбільший ринок глиняних виробів. Тепер активно популяризується це ремесло, стає модним. Люди шукають вишуканий декор для дому і знаходять його серед численних глиняних виробів. Речі ручної роботи унікальні, і багато людей не проти їх придбати.
– Люди купують у вас вироби, як сувеніри, чи є й такі, які беруть для повсякденного вжитку?
– Ми надихаємо людей на те, щоб вони використовували їх за призначенням. Посуд, який ми виготовляємо, придатний для застосування і корисний в побуті. Більшість купує глиняні вироби як декор. Так тішаться ними, що не наважуються «пускати їх в хід». Люди настільки звикли до фабричного посуду, що будь-яку річ ручної роботи вважають шедевром. Тому вони бояться користуватися нею, хоча повинні б.
– Чи багато є людей, на вашу думку, які вважають гончарство застарілим нецікавим ремеслом?
– Я думаю, це не так. Навпаки, люди чимраз більше розуміють, що гончарні вироби – екологічно чисті, красиві та стильні. А в Україні зараз відбувається новий розквіт цього мистецтва. Можна сказати, зараз ми спостерігаємо відродження гончарства, що, звичайно, є доброю тенденцією. Це наші традиції, наше коріння, тому нам варто популяризувати , виводити його на щораз вищий і вищий рівень.
Розмовляв Максим Скасків. Фото автора.
