Коли зустрічаєш свого земляка далеко-далеко за межами України, то тішишся, немов дитина, навіть якщо це – пам’ятник. Я ніколи не замислювалася над тим, чи є пам’ятник Тарасу Шевченку в Софії (Болгарія). Просто знаю, що нашому Кобзареві, на відміну від інших світових поетів, споруджено найбільше пам’ятників у всьому світі: 1384. Це якщо вірити Вікіпедії.
Читайте також
Виявляється, бронзовий пам’ятник молодого Кобзаря встановлений ще у 2009 році . І лише у 2016 році був відкритий офіційно, під час приїзду нашого президента. Це проект київського скульптора Ігоря Гречаника. Висота монумента 3 метри, матеріал – бронза, камінь. Пам’ятник включає в себе національні символи України – калину і рушник Знаходиться він на відомій площі Відродження (Вазраждане) поблизу Адміністрації Президента Болгарії та Будинку Уряду. Цікава деталь: меморіальна таблиця про перебування юного Тараса у Вільнюсі на стіні університету, також знаходиться поблизу Адміністрації Президента.
У цьому парку ростуть незвичні дерева, структура і колір їхньої кори нагадує індійські евкаліпти. Місцеві жителі називають їх Наполеоновими . Існує версія про те, що в планах француза було не мало – не багато: заволодіти світом. Уявіть, цей чоловічок мав намір засадити ними ті території, куди б ступила його нога, аби потім у затінку їхніх зелених шатер відпочивати і насолоджуватися довкіллям. Питання до самої себе: це ж скільки років він збирався жити? Відтак під зеленим розлогим Наполеонівським склепінням тішить око бронзова велич вічно молодого, наповненого енергії і невсипучої жаги до життя Тараса Шевченка. Це було в Софії. А за кілька днів в іншому болгарському місті Шумені мала щасливу нагоду тримати в руках книгу болгарського письменника Сімеона Русакієва про життя і творчість Шевченка, з дарчим написом. Сьогодні це рідкісне видання, датоване 1964-м роком. Не втримаюсь, аби не зацитувати звідти безсмертний хрестоматійний вірш-заповіт Поета болгарською мовою.
Като умра, в степта ме погребете,
в степта широка на Украйна мила.
Просторите да виждам – и да чувам
как Днепър пак реве с могъща сила.
Там погребете ме – и се борете,
веригите на робството счупете
и мен в семейството велико, ново,
припомняйте с беззлобно, тихо слово.
Фото: Валентина Семеняк
