Під час ремонтних робіт на зерносушильній споруді вказаного підприємства, де директором є підприємець Степан Никеруй, трагічно загинув житель с. Плебанівка Солтис Володимир. Цього могло б і не статися, якби керівництво компанії дотримувалось техніки безпеки та не порушувало трудового законодавства по багатьох пунктах. Батьки та рідні хлопця в сильному розпачі й не збираються попускати цю справу. До того всього, минулого року вже була одна смерть також молодої людини на цьому підприємстві, але керівництво це нічому не навчило.
Володі у жовтні цього року мало б виповнитися 21 рік… Були плани на майбутнє, була кохана дівчина, але так і не заграла скрипка на їхньому весіллі… «Володю я знав з дитинства, – розповідає бувший сусід Солтисів Володимир Маркевич із с. Ласківці, – ніколи у батьків не було з ним проблем, хоч крім нього в них є ще четверо дітей. Хлопчина зростав чесним, працьовитим, чуйним. Всіляко всім допомагав, любив працювати і дуже пишався, коли його хвалили за якісно виконану роботу. Мріяв вступити до ВУЗу, але через брак коштів цього не сталося. От тому він і брався за любу роботу, яка приносила добрі кошти. Крім того, частку із зароблених грошей він віддавав на волонтерство, адже його мама Люба є ось вже біля п’яти років головою Міжнародного благодійного фонду «Чесна Україна». За ці роки ми допомогли багатьом людям, солдатам ЗСУ, дітям (пан Володимир також волонтер даної організації – авт.)»
Перегляньте також:
- На Вінничинні розстріляли поліцейських: розпочато масштабну операцію
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
Читайте також
«ТОВ АП «КОЛОС-2» для будівельно-ремонтних робіт набрало різноробочих, – розповідає батько загиблого Роман, – з денною оплатою 500 гривень, тому ми з сином тут і працювали, але без всіляких оформлень. Того трагічного дня 8 червня 2018 року Володя працював цілий день на висоті біля 30м, дофарбовував сірою фарбою ті місця, які не вдалося пофарбувати з крана пульверизатором. І хоч там було досить безпечно, все ж би бажано, щоб він та подібні робітники мали якісь страховки на всяк випадок. Вже по закінченню роботи Володю попросили допомогти на меншій висоті, так біля трьох метрів, і він погодився на свою й нашу біду. Особисто я не бачив трагедії, бо знаходився в той час у закритому приміщенні, але відразу вибіг на крики та жахнувся, намагався якось допомогти синові…»
Батько намагався стулити розпанахану гострим, тонким великим куском бляхи шию синові, кров бризкала на нього, але він за будь що хотів повернути сина до життя… Та смерть невблаганно відразу забрала молоде життя. Що чоловік в той час відчував, про що думав? Про те він сам до нині не може пригадати, казав лише, що хотілося все звернути, саму планету підняти руками… А все сталося через халатність одного з керівників одного будівельного підприємства з Тернополя, Юрія Парамея, який не попередив, що листок бляхи на який ступив було хлопець, не закріплений і вийшло як ото ступаєш на довгу порожню лавку з одного боку. Хлопчина та бляха полетіли й шия напоролась на гострий край… Якби ж та бляха була закріплена, то сталося б просте падіння, можливо з легкими забоями.
Тепер про матір, про більшість матерів, які втрачають своїх кровинок – дітей. На кого вони тоді стають подібні? Мимоволі приходить образ матері-вовчиці, що втратила своє маля: вона кидається на кривдника, не зважаючи ні на що, ні на його силу, озброєння, владу, величину. Кидається і, або перемагає, або гине в нерівній боротьбі…
Розпач, туга, якесь безумство в очах, гортанні крики… Хіба таке можна описати чи відчути звичайній людині? Ось, що сказала Любов Солтис: «Я нікому не бажаю пережити таке, що сталося з нами. Всю вину за загибель моєї дитини кладу на керівника підприємства Степана Никеруя. Я все зроблю, що в моїх силах, щоб він поніс цього разу справедливу кару, адже хлопці, які працювали разом з сином розповідали дивні речі, про це говорив і мій Володя. Вдумайтесь лише, люди, молодих пацанів без всякої підготовки, без відповідних дозволів та допусків посилають на висотні роботи та ще й без страховок. А коли хлопці одного разу сказали прорабові, що знайшли страховки по 500 гривень, то їм відповіли, що то дорого і можна придбати за 200 гривень. Це сказано було від імені підприємця-мільйонера. Отак і до сьогодні молоді хлопці працюють на великих висотах без елементарної безпеки. Крім того, до найманих робітників відносяться, мов до яких рабів, вільно не дають кроку ступити. Вже не говорю, що всі ці працівники-різноробочі не оформлені офіційно і я напевно не зможу отримати законну матеріальну допомогу. Таки прийде на вас, нелюди, Божа та людська кара, прийде!»
В останній земний шлях Володю прийшла провести вся його велика родина, сусіди, друзі, однокласники та багато інших. Панахиду в вечорі в суботу на обійстю Солтисів в Плебанівці провели о. Степан Манорик та о. Богдан Винницький, а в неділю читання Євангелії біля тіла померлого на подвір’ї по загиблому спільно проводили місцевий священик о. Богдан Винницький та військовий священик-капелан о. Михайло Кокора, продовжили в УГКЦ Св. Миколая в Теребовлі, а потім на кладовищі.
Та не все добре вийшло під час поминальної служби. Як прийнято за українським звичаєм, люди під час панахиди жертвують кошти для родини померлого. Так і цього разу було, і все б нічого, але всі ці зібрані кошти забрав на свої потреби о. Богдан Винницький. Він привселюдно підтвердив, що то його гроші. Люди розповіли, що о. Богдан казав ніби гроші, покладені під Євангеліє, то його особисті кошти, а для покійника потрібно було класти йому в труну. Знову ж таки поміж людей пройшла хвиля невдоволення й лунало, що кошти потрібно віддати наймолодшому брату покійного. Але нічого не змінилося і кошти(не малі!) пішли в особисті закрома отця.
Родина Солтисів впевнена у торжестві правди, Божої справедливості і буде домагатися від існуючих законів кари винуватцям по їх «заслугах».
Сайт міста Тернопіль 0352 від 11 червня 2018 року повідомив, що «…за даним фактом порушили кримінальне провадження за частиною 2 статті 272 “Кримінального кодексу України” «Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою… Наразі, слідчі з’ясовують обставини справи. Зараз ініціюють розслідування цього випадку і в управлінні Держпраці в Тернопільській області, повідомив перший заступник управління Володимир Гузенков.»
