Майже рік назад трагічна смерть обірвала життя голови фракції ВО «Свобода», славного сина українського народу, що не мислив свого життя без служіння Україні – Володимира Стаюри. Сьогодні ми мали б радіти і вітати нашого побратима Володимира. Натомість сумуємо і ще раз висловлюємо співчуття його рідним і близьким.
Ця втрата сьогодні ще не вкладається в нашій свідомості. Ще дуже довго ми всі будемо сприймати Володимира як лідера, який і сьогодні поміж нас творить українську справу, працює для тернопільської громади. Адже багато років ми йшли пліч-о-пліч з Володимиром, творячи українську справу, працюючи на користь громади Тернополя.
Перегляньте також:
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
- Відомий художник розповів, якою була втрачена скульптура «Свобода» в Бережанах
Без сумніву, Володимир Стаюра – це людина-легенда.
Він опинився у вирі політичної боротьби за незалежну Українську державу, коли став одним з організаторів «Народного Руху», коли долучився до створення у Тернополі товариства «Вертеп» та «Меморіал».
Він був одним з тих, хто голосно заявив: «Українській державі бути!», ще задовго до офіційного проголошення незалежності, коли ще молодим підняв синьо-жовтний прапор над будівлею Тернопільської міської ради.
Володимир завжди йшов попереду, за що не раз відчував репресії антиукраїнських сил. 29 січня 2013 року задовго до Революції Гідності він підняв червоно-чорне полотнище воюючої України над будівлею Тернопільської обласної ради. Зробив це у час найбільшої могутності режиму Януковича, котрий нищив все українське.
Володимир Стаюра став найактивнішим організатором протестного руху під час Революції Гідності. Друзі знали його, як вмілого організатора і дипломата, який на практиці міг втілити один з головних принципів націоналіста – робити все, щоб не зашкодити Україні.
Він одним з перших пішов на фронт, щоб зі зброєю в руках захищати свою Україну у складі батальйону «Січ», а пізніше на посаді заступника командира роти «Закарпатська Січ», 93-окремої механізованої бригад ЗСУ, що воювала на найскладніших відтинках українсько-російського фронту поблизу Донецького аеропорту.
У міській раді Тернополя він відрізнявся своєю безкомпромісною позицією, коли йшлося про інтереси тернопільської громади.
Володимир був справжнім лідером, провідником «Свободи», за яким йшли люди.
Він своїми діями, своїм життям заслужив на звання Героя та почесного громадянина Тернополя.
Володимире нам дуже важко без тебе. Але я знаю, усі ми тут, на землі, будемо відчувати і діяти так, як ти будеш надихати нас із небес.
Спи спокійно, побратиме!
Сергій Надал,
міський голова Тернополя
