Кілька років поспіль куди не йду, тільки й чую: «Пішли на качєлі, хочу кататися» – і всяке таке. Особливо це чути там, де молоді мами з дітлахами. Ніяк не второпаю: звідкіля цей суржистий русизм на Тернопіллі? Може, хто знає – підкажіть, бо розбирає цікавість. На моїй рідній Черкащині, наприклад, діти гойдаються на гойдалках. Навіть співанка у нас є: «Гойда, гойда, гойдаша, де кобилка, там й лоша».
Але взятись «за перо» змусила інша ситуація. Минулого тижня вирішила придбати корінці жоржин. Скрізь, де я не запитувала за цю квітку, мене виправляли, переконуючи, що кажу неправильно. Мовляв, правильно – георгіни. Якби це був поодинокий випадок, може, й не звернула б уваги. Але ж ні. Другий рік поспіль у Тернополі мене намагаються переконати у протилежному. Біля магазину «Прогрес» якийсь чоловік продавав насіння різних квітів. Серед того «різнобарв’я» помітила корінці (цибулини) жоржин. Втішилась, бо зараз купити їх нереально – люди вже повисаджували ці квіти у відкритий грунт. Між мною і чоловіком зав’язалась цікава розмова:
Перегляньте також:
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
- На Тернопільщині переселенці можуть отримати грантові кошти на відкриття власної справи
– Як-як? Нема у мене таких квіток (жоржин), ніколи й не чув про такі. Це георгіни.
– Та це одне й те ж саме, тільки російською.
– Жіночко (починає гніватись), шо ви хочете мене переконати у тому, що чорне то біле? Це георгіни!
– Так, але то російською, ви мене, мабуть, не чуєте?
– Та нє, то ви мене не чуєте. Моя жінка вчителька і першого вересня їй дарують георгіни. Хто-хто, а я вже знаю, що й до чого.
– О! То якщо ваша дружина вчителька, запитайте в неї самі, вона точно має знати правильну назву цих квітів.
Звісно, сперечатись справа марна, головне, що я нарешті купила, те, що шукала. Не знаю, як кому, але мені, наразі, дуже сумно, що у самому серці галицького краю у мову людей вкраплюються чужинські слова (про засилля англомовних краще промовчу) , а серед них ще й скільки покручів «тіпа вопше і шопопало» . Та що там казати, ви й самі про це добре знаєте. Але знати, на жаль, мало.
Валентина Семеняк.
