Тернопільська журналістка Тетяна Колеснік на своїй сторінці у Facebook написала про те, як депутати Тернопільської міської ради голосують за земельне питання, а саме щодо узаконення земельної ділянки для релігійної громади на вулиці Чернівецькій. Тетяна звертає увагу на «гнучкість» депутатів під час вибору та про зміну їх позиції за короткий час, а також ідеться про те, що зелені зони міста продовжують легко віддавати під забудови:
«Знаєте, як виглядає гнучкість, тривалістю в півроку? Це коли депутати міської ради не голосують (публічно засуджують!) проект рішення про виділення 0,2230 га землі під «Хресну дорогу» на вул. Чернівецькій, а потім підтримують (так скажемо) технічне питання, яке узаконює землю для УАПЦ.
Перегляньте також:
- У Тернополі тривають роботи над створенням реабілітаційного центру
- Українські школи наповнені приблизно на 70% потужності
Знаєте, як виглядає гнучкість, тривалістю в (!) годину? Коли зранку депутати спочатку «провалюють» технічне питання (набирає 20 голосів «за»), а потім, за годину, вирішують переголосувати і – бац! Підтримують (Увага!) – 35 депутатів! Серед них, очевидно, і ті, що вранці були проти, і півроку тому били себе в груди, що не підтримають.
Нагадаю, що ділянку для церкви дали в «березовому» гаї. Крім того, ця ж релігійна громада до цього від депутатів отримала ще гектар поруч – для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій (для будівництва та обслуговування Духовного центру).
Хто не в курсі, то зараз там ГАЙ! Про цю ділянку писала в газеті «Номер один». Прошу, поясніть, будь ласка, навіть не чому земля для церкви важливіша ніж дерева, а що змінилося спочатку за півроку, а потім за годину. Якими аргументами Вас, 35 депутатів, переконували?
Боюсь, це вже риторичні питання.
P.S. Окрім церкви, раніше депутати дали дозвіл на розроблення проектів із землеустрою щодо відведення трьох земельних ділянок під забудову там же, серед дерев.. Поки що то був перший етап, але судячи з вище сказаного – не за горами і другий. А наразі даю фото скверу, поки він ще стоїть.
Милуйтеся. Це не на довго», – пише Тетяна Колеснік.
